«Veritatis gaudium» – новий документ про церковну вищу освіту

«Радість істини виражає палке прагнення, яке робить неспокійним серце кожної людини до того часу, доки вона не зустрінеться з Божим світлом, не огорнеться ним й не розділить його з іншими», – цими словами розпочинається Апостольська конституція «Veritatis gaudium» Папи Франциска, присвячена церковним університетам і факультетам, що побачила світ 29 січня 2018 р., започатковуючи оновлення католицької освіти.

Істина, як підкреслюється в документі, не є абстрактною ідеєю, Істина – це Ісус, Божий Син, в Якому – Життя, що є Світлом людей. І саме «цю радість» Ісус закликає Церкву, «невпинно свідчити та звіщати із завжди оновленим захопленням». Серед «зміненого суспільно-культурного контексту», позначеного антропологічною та соціально-екологічною кризами, Папа вважає невідкладним «мудре й сміливе оновлення» церковної освіти з метою «впливовішої місії серед цієї історичної епохи».

Взявши за відправну точку пріоритетну вимогу місійного перетворення Церкви, «що виходить назовні», яке повинно огорнути ввесь Божий люд, Святіший Отець вказує на те, що сьогодні церковні студії «не тільки покликані запропонувати місце та програми для кваліфікованого формування священиків, богопосвячених осіб та активних мирян», але становлять своєрідну «культурну лабораторію», в якій Церква здійснює «перформативну інтерпретацію дійсності», яка живиться дарами мудрості й науки, якими Святий Дух різними способами збагачує Божий люд.

За словами Папи, необхідно здійснити «радикальну зміну парадиґми», більше того, «мужню культурну революцію», в яку «всесвітня мережа церковних університетів та факультетів покликана зробити вирішальний внесок закваски, солі та світла Євангелія Ісуса Христа й живого Передання Церкви, завжди відкритої на нові панорами та пропозиції». Сьогодні стає дедалі очевиднішою потреба «справжньої євангельської герменевтики для того, щоб краще зрозуміти життя, світ та людей».

«Філософія та богослов’я дають змогу набути переконання, які структурують та зміцнюють розум і просвітлюють волю, але все це є плідним лише тоді, коли звершується з відкритим умом та навколішки. Богослов, який вдовольняється своєю власною завершеною та сповненою думкою є посереднім. Добрий богослов та філософ має відкрите мислення, тобто, неповне, завжди відкрите на Боже “більше” та на істину, що постійно розвивається», – пише Святіший Отець, пропонуючи 4 критерії для оновлення та перезапуску церковної освіти.

Пріоритетним і незмінним критерієм Папа називає споглядання та духовне, інтелектуальне й екзистенційне впровадження до Христової благовісті, завжди нової та захопливої доброї новини Євангелія Ісуса, що здійснюється дедалі більше та якнайкраще в житті Церкви та людства. З цього випливає оте загальне братерство, яке «вміє споглядати священну велич ближнього, що вміє відкривати Бога в кожній людині, переносити незручності спільного життя, спираючись на Божу любов, відкривати серце на Божу любов, щоби шукати щастя інших так, як це робить їхній добрий Отець», що в небі.

Другим критерієм є «всеохоплюючий діалог» з віруючими та невіруючими. Він повинен здійснюватися не лише як «чисто тактичне рішення», але як вираження «справжньої культури зустрічі» між «усіма автентичними й живими культурами завдяки взаємному обмінові відповідними дарами в середовищі світла, пролитого з любові Бога до всіх Своїх створінь».

Фундаментальним критерієм Святіший Отець також називає «між- і трансдисциплінарність», мудро й креативно здійснювану в світлі Об’явлення згідно з принципом єдності знання. Це важливо, зокрема, беручи до уваги «фрагментарну й нерідко роздроблену сучасну панораму академічних студій та непевного, конфліктного й релятивістичного плюралізму». В ньому йдеться про особливу місію, ввірену системі церковної освіти, що покликана мати «дієвий культурний та гуманістичний вплив».

Врешті, четвертим критерієм, названо невідкладну необхідність створення мережі між «різними інституціями, які в кожній частині світу розвивають і поширюють церковні студії, рішуче впроваджуючи доцільні спільні проекти також і з академічними інституціями різних країн і з тими, які надихаються різними культурними й релігійними традиціями, започатковуючи, одночасно, спеціалізовані центри досліджень, призначених для вивчення проблем епохального характеру, з якими сьогодні зустрічається людство».

Папа також наголошує на «життєвій необхідності надати нового імпульсу науковим пошукам», які здійснюються в церковних вищих навчальних закладах. «Церковні студії, – йдеться у документі, – не можуть тільки обмежитися передаванням знань, вмінь і досвіду людям нашого часу, які прагнуть зростати в своєму християнському усвідомленні, але повинні взяти на себе невідкладне завдання розробляти інтелектуальні засоби, що можуть бути запропоновані, як парадигма дії та мислення, корисні для звіщення серед світу, позначеного етично-релігійним плюралізмом».