Папа: Справжня мудрість у тому, щоб зустріти Бога, присутнього в найменших

«Молитва, незначність, мудрість» – ці три слова, почерпнуті з біблійних читань, стали темою проповіді, яку Папа Франциск виголосив під час Святої Меси, яку він у суботу, 17 березня 2018 р., відслужив на площі перед храмом святого Отця Піо в Сан-Джованні-Ротондо.

Насамперед, Святіший Отець вказав на те, що уривок з Євангелії представляє Ісуса, Який молиться. Для Ісуса молитва не була чимось факультативним, Він постійно відходив на пустинні місця, щоб молитися, «діалог з Отцем стояв на першому місці». Так учні «природно відкривали» важливість молитви, аж доки одного дня не попросили: «Господи, навчи нас молитися».

«Якщо хочемо наслідувати Ісуса, розпочнімо також і ми від того, від чого розпочинав Він – від молитви. Можемо запитати себе: чи ми, християни, молимося достатньо? Часто в хвилини молитви приходять різні виправдання, багато невідкладних справ… Іноді молитву відкладаємо набік, бо нас опановує активізм, який стає беззмістовним, коли забуваємо про “кращу частку”, коли забуваємо про те, що без Нього ми нічого не можемо зробити», – сказав Папа, підкреслюючи, що святий Піо допомагає нам, бо у спадок по собі залишив нам молитву.

Як зауважив далі проповідник, Ісус також показує нам, як слід молитися. Насамперед, каже: «Прославляю Тебе, Отче». Він не починає з прохань, але віддає славу. Без адорації, не присвячуючи час лише Йому, «неможливо пізнати Отця». І кожен повинен запитати себе: «Чи прославляю Бога?». «Молитва, – сказав Папа, – може зродитися, як прохання, як невідкладна поміч, але вона дозріває в прославі й адорації».

«Отож, запитаймо себе: чи наші молитви схожі до Ісусової молитви чи обмежуються лише нерегулярними дзвінками на номер невідкладної допомоги? Як потребую чогось, то відразу йду молитися. Але коли не відчуваєш потреби, то що тоді робиш? Чи, може, сприймаємо молитву як заспокійливий засіб, який слід приймати регулярними дозами, аби зняти стрес?» – вів далі Святіший Отець, наголошуючи:

«Ні, молитва – це жест любові, вона означає перебувати з Богом та представляти Йому життя світу, вона є незамінним духовним ділом милосердя. Якщо ми не ввірятимемо Господеві ближніх, ситуації, то хто це зробить? Хто заступатиметься, хто подбає про те, щоб стукати до Божого серця, щоб відчиняти двері милосердя для потребуючого людства? Ось чому Отець Піо залишив нам молитовні групи».

В Євангелії Ісус прославляє Отця за те, що об’явив таємниці Свого царства найменшим. Ким є оті «малі», які вміють приймати Божі таємниці? Ними є ті, «хто потребує великих, що не є самодостатніми». Вони мають «смиренне та відкрите серце, убоге й потребуюче», відчуваючи «потребу молитися, довіритися, піддатися супроводові».

Як зауважив Святіший Отець, Бог намагається увійти в контакт з усіма, але той, хто вивищується, «створює неймовірні перешкоди», адже коли хтось «наповнений собою», то там не залишається місця для Бога. Саме тому Бог віддає перевагу незначним, а дорогою до зустрічі з Ним є «понизитися, зменшитися зсередини, визнати себе потребуючим».

«Таємниця Ісуса Христа – це таємниця незначності: Він понизився, став нічим. Таїнство Ісуса, як бачимо в гостії під час кожної Святої Меси, – це таїнство незначності, покірної любові, і його можна збагнути тоді, коли стаємо незначними і відвідуємо незначних», – сказав Папа, додаючи, що в цьому контексті можемо запитати себе: «Чи вміємо шукати Бога там, де Він перебуває?».

За словами проповідника, «Дім полегшення страждань», лікарня, споруджена стараннями святого о. Піо, є «особливим святилищем», де присутній Бог, адже там перебуває «чимало отих малих, яких Він любить». У хворому перебуває Ісус, а сповнена любові турбота про них – це шлях до зустрічі з Ісусом.

«Хто опікується незначними, перебуває на боці Бога й перемагає культуру відкинення, яка, навпаки, віддає перевагу могутнім, вважаючи бідних непотребом. Хто віддає перевагу найменшим, звіщає пророцтво життя проти пророків смерті всіх часів, також і нашого, які викидають людей, викидають дітей і похилих віком, вважаючи їх непотребом», – сказав Святіший Отець, розповівши, що ще зі шкільних років його вражала розповідь про Спарту, де хворих і неповноцінних дітей скидали зі скелі. На його думку, сьогодні ми є не менш жорстокими, просто чинимо це витонченіше, «більш науково».

Врешті, мудрість, про яку йшлося у першому читанні. «Хай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, хай не хвалиться сильний силою своєю», – говорить Господь через пророка Єремію. Як зауважив Папа, справжня мудрість не полягає в тому, аби мати великі дарування, справжня сила не полягає в могутності.

«Не є мудрим той, який вияляє себе сильним і не є сильним той, хто відповідає злом на зло. Єдиною мудрою і непереможною зброєю є милосердна любов, натхнена вірою, бо вона спроможна роззброїти сили зла», – сказав Святіший Отець, зазначаючи, що протягом всього життя святий Піо боровся проти зла й «боровся мудро», наслідуючи Господа, тобто, «покірно, слухняно, з хрестом, жертвуючи біль з любові».

«Всі ним захоплюються, але є мало таких, які чинять так само. Чимало гарно говорять, але скільки є тих, які наслідують? Багато-хто готові поставити позначку “вподобати” на сторінках великих святих, але хто поводиться так, як вони? Бо справжнє християнське життя полягає не у “вподобати”, але в тому, щоб принести себе в дар», – наголосив Папа, додаючи, що в згаданому уривкові Бог також пояснює, звідки черпати життєву мудрість, а саме, пізнавати Бога, пізнавати те, як Він спасає.

Як зауважив Святіший Отець, святий Піо «пожертвував життя та незліченні страждання» за те, щоб сприяти зустрічі ближніх з Господом. А вирішальним засобом для цього була сповідальниця, Свята Тайна Примирення. «Саме там розпочинається та наново починається мудре, прощене і наповнене любов’ю життя», – сказав він, нагадуючи, що о. Піо був «апостолом сповідальниці».