Владика Тарас у Перемишлянах: «Кожний народ має повноцінно глибоке життя тоді, коли своїм життям, своїм служінням і своєю працею прославляє Бога»

Сьогодні ми прийшли сюди, щоб творити живу пам’ять про блаженного священномученика Омеляна Ковча, котрий жив в минулому столітті, але його життя було позначене історією трагедій не тільки нашого народу. Блаженніший Любомир колись сказав: «Син одного народу – українського, котрий віддав своє життя на землі іншого народу – Польщі, ради життя третього народу – єврейського». Цими словами звернувся Єпарх Стрийський 9 травня 2018 року до священнослужителів, котрі чисельно прибули до м. Перемишляни, щоб взяти участь у VII Всеукраїнській прощі духовенства УГКЦ.

Аналізуючи життя блаженного священномученика, єпископ назвав його прикладом «доброго пастиря», котрий кожною миттю свого життя має багато чого нам сказати, тим, котрі живемо в часи, які можна назвати благополучними і тривожними. Але передусім це є часи, які є великим викликом для відваги віри, для глибокого священичого розуміння особистої відповідальності за нинішній та завтрашній день нашого народу. Бо кожний народ має повноцінно глибоке життя тоді, коли своїм життям, своїм служінням і своєю працею прославляє Бога.

Біля пам’ятника блаженному традиційно під час кожної прощі зачитують складений ним іспит сумління для священика. І, беручи до уваги його актуальність, владика Тарас звернув увагу на те, що ми живемо в часи інших тоталітарних небезпек, а тому образ, свідоцтво, життя, слово і смерть блаженного священномученика Омеляна Ковча є своєрідним дзвоном, котрий сьогодні мав би задзвонити в глибині наших душ і спонукати глибоко застановитися над тим іспитом сумління, котрий він знову хоче нам пригадати та звірити те чим ми живемо з тим, як жив він, і з тим, що сьогодні від нас очікує Христос і наш народ.

Сердечно дякую всім, що сюди прибули. Нехай наша спільна молитва буде виявом нерукотворного пам’ятника блаженному Омеляну Ковчу, котрий буде завжди нагадувати нам усім – священикам, єпископам про відповідальність за народ, відповідальність, яку нам дає не конституція, але священство і відповідальність не перед людьми, але перед Богом, – звернувся на завершення до усіх присутніх Архиєрей.