Папа: Турботою єпископа має бути його паства, а не кар’єра

«Це дуже промовистий уривок, який досягає серця. Це уривок, який представляє шлях кожного єпископа, коли приходить час прощатися», – сказав Святіший Отець, коментуючи під час проповіді в каплиці «Дому святої Марти» у вівторок, 15 травня 2018 р., розповідь з Діянь Апостолів про те, як святий Павло, спонукуваний Святим Духом, вирушав у подорож до Єрусалиму, але перед тим скликав старших Церкви з Ефесу, аби попрощатися з ними.

Іспит совісті святого Павла

Автор Діянь Апостолів розповідає, що коли всі зібралися, Апостол Народів підбив підсумки своєї місійної діяльності серед них, представляючи свої труди для цієї громади. Далі він пояснює, що «зв’язаний Святим Духом», повинен вирушити в Єрусалим. «Таким, – сказав проповідник, – є досвід єпископа, який вміє розрізняти духів, який розпізнає, коли промовляє Святий Дух, і вміє оборонитися, коли говорить дух світу».

Святий Павло усвідомлює, що його чекають кайдани й випробування. Однак, «слухняно віддається в Божі руки». Бо він – єпископ, «який постійно прямує вперед, однак, згідно зі Святим Духом».

Заповіт Апостола: пильнуйте стадо

Прощаючись, Апостол залишає присутнім кілька порад, свій заповіт. Це не є заповіт щодо матеріальних благ. «Його великою любов’ю є Ісус Христос, другою любов’ю – паства», – зауважив Святіший Отець вказуючи на те, що святий Павло говорить: «Чувайте над собою самими та над усім стадом», тобто, наказує їм «бути єпископами для пастви», а не «видиратися вгору по драбині церковної кар’єри».

Апостол ввіряє старших Ефеської Церкви Богові, будучи впевненим у тому, що Він їх оберігатиме й допомагатиме їм. Його заповіт є свідченням й, одночасно, звіщенням та викликом, мовляв: «Я пройшов цим шляхом, тепер черга за вами». Бо він не мав нічого, крім благодаті, апостольської сміливості та об’явлення, що й заповів своїм послідовникам.

Папа роздумує на хвилиною свого прощання

«Коли перечитую цей уривок, то задумуюся над собою, бо також і я єпископом і одного дня муситиму прощатися», – сказав Папа, підсумовуючи:

«Прошу в Бога благодаті, щоб змогти прощатися так само. Свій іспит сумління я не завершу так переможно, як Павло, але Господь добрий і милосердний… Думаю також про єпископів, про всіх єпископів. Нехай же Господь дасть нам усім благодать зуміти прощатися саме так, з таким духом і рішучістю, з такою ж любов’ю до Ісуса Христа та довір’ям до Святого Духа».