Crux, Hostia et Virgo – Хрест, гостія і Пресвята Діва
Коментар префекта Конгрегації Божого культу і дисципліни Таїнств до декрету про літургійне вшанування Діви Марії, Матері Церкви Виконуючи постанову Папи Франциска, згідно з декретом від 11 лютого 2018 року, з нагоди 160-річчя першого об’явлення Діви Марії в Лурді Конгрегація Божого культу і дисципліни Таїнств зареєструвала літургійний спомин «Пресвятої Діви Марії, Матері Церкви» в Загальному римському календарі. На додаток до декрету були проголошені власні літургійні тексти латинською мовою для Меси, Літургії годин і Римського мартирологу. Єпископським Конференціям належить схвалити переклади текстів для богослужіння і після затвердження опублікувати їх у літургійних книгах своєї юрисдикції.
Привід для літургійного відзначення коротко описаний у тому самому декреті, де згаданий успішний розвиток літургійного вшанування Діви Марії, який став результатом кращого розуміння Її присутності «в таємниці Христа і Церкви», як сказано в розділі VІII «Lumen gentium» Другого Ватиканського Собору. Справді, з нагоди оприлюднення цієї соборної Конституції 21 листопада 1964 року блаженний Папа Павло VI схотів урочисто вшанувати Марію титулом «Матері Церкви». Християнський люд упродовж своєї двотисячолітньої історії виплекав синівські зв’язки, які тісно об’єднують учнів Христа з Його Пресвятою Матір’ю. Цей зв’язок виразно помітний у євангеліста Йоана як результат завіту Ісуса, Який умирав на хресті (див. Йн 19, 26-27). Доручивши Свою Матір учням, а учнів – Матері, «знавши, що все вже довершилося», Ісус «віддав духа» задля життя Церкви, Свого містичного тіла: справді, «з ребра Христа, коли Він смертю заснув на хресті, зродилося чудесне Таїнство всієї Церкви» (Sacrosanctum Concilium, п. 5).
Потік води і крові з серця Христа на хресті, знак усезагальності Його відкупительної жертви, і надалі сакраментально дає життя Церкві через хрещення і Євхаристію. У цьому чудесному сопричасті, яке завжди триває між Спасителем і спасенними, Пресвята Марія має материнську місію. Про це нагадує Євангеліє від Йоана (19, 25-34), яке приписане для Меси нового спомину, але вже було визначене – поряд із читаннями з Бут 3 і Діян 1 – у вотивній Месі «de sancta Maria Ecclesiae Matre» («до святої Марії, Матері Церкви»), затвердженій Конгрегацією Божого культу 1973 року, з нагоди Святого Року Примирення, що припадав на 1975 (пор. Notitiae 1973, стор. 382–383).
Літургійний спомин церковного материнства Марії знайшов місце серед вотивних Мес у зміненому виданні Римського Месалу 1975 року. Тоді, у час понтифікату Йоана Павла II, знайшлася нагода надати Конференціям єпископів можливість внести титул «Матері Церкви» до Лоретанської літанії (див Notitiae 1980, стор. 159); а з нагоди марійного року Конгрегація Божого культу опублікувала інші формуляри вотивних Мес під титулом Марії, Матері й образу Церкви, у «Collectio missarum de Beata Maria Virgine» («Збірнику Мес до Пресвятої Діви Марії»). Було також затверджене й діяло протягом довгих років внесення до календарів деяких країн, як-от Польща й Аргентина, святкування «Матері Церкви» в понеділок після П’ятдесятниці; інші дати були визначені для спеціальних місць, як-от базиліка святого Петра, де відбулося проголошення титулу Павлом VI, а також у Пропріях (власних календарях) релігійних орденів і згромаджень.
З огляду на важливість таємниці духовного материнства Марії, Яка, чекаючи на Духа в день П’ятдесятниці (Діян 1, 14), ніколи не зречеться материнського піклування мандрівною Церквою, Папа Франциск постановив, що в понеділок після П’ятдесятниці спомин Марії, Матері Церкви, буде обов’язковий для всієї Церкви римського обряду. Зв’язок між вітальністю Церкви П’ятдесятниці й материнською опікою Марії цілковито очевидний. У текстах Меси й Літургії годин уривок Діян 1, 12-14 прояснює літургійне святкування, тоді як Бут 3, 9-15.20 читається у світлі типології нової Єви, Яка стала «Mater omnium viventium» («Матір’ю всіх живих») під хрестом Сина – Відкупителя світу.
Сподіваймося, що це свято, поширене на всю Церкву, нагадуватиме кожному з учнів Христа, що коли ми хочемо зростати і сповнюватися любові до Бога, то маємо вкорінити наше життя у трьох реальностях: Хресті, гостії й Богородиці – «Crux, Hostia et Virgo». Ці три таємниці Бог дав світові, аби структурувати, поживити й освятити наше внутрішнє життя і провадити нас до Ісуса Христа. Це три таємниці, які треба споглядати в тиші (пор. Р. Сара, «Сила мовчання», п. 57).
Роберт, кардинал Сара
Префект Конгрегації Божого культу і дисципліни Таїнств
About The Author
