“Ваш Любко” – у Києві презентували листування Блаженнігого Любмира із мамою

У Києві в рамках Книжкового Арсеналу презентували книжку «Найдорожча Мамусю!» –листування о. Любомира Гузара зі свою мамою Ростиславою.

Презентація «Найдорожча Мамусю» відбулася 30 травня напередодні річниці відходу у вічність Блаженнішого Любомира.

Листування о. Любомира Гузара з матір’ю Ростиславою, сестрою Мартою та її чоловіком Зеноном охоплює тривалий період 1975-1976 і 1985-1992 років, на який припало багато доленосних подій у житті українського народу й Української Греко-Католицької Церкви. листування не тільки показує, як сприймав і оцінював о. Любомир ці історичні події та їх учасників, а й насамперед – розкриває його внутрішній світ як людини й церковного діяча, являє читачеві глибоко зворушливі стосунки сина й матері.

Видавці книжки завдячують племінниці світлої пам’яті Блаженнішого Любомира пані Марії Рипан за те, що це листування потрапило до рук науковців. А пані Марія Рипан дякує за ці листи владиці Глібові (Лончині), який привіз дві коробки листів зі «Студіону». В одній коробці були особисті листи, на другій писало: «Родина».

Владика Гліб, який знає Блаженнішого Любомира майже все життя, розповів, що отець Любомир завжди намагався відвідати свою маму. За його словами, мама Блаженнішого Любомира була дуже статечна пані, лише глянувши на яку одразу з’являлося відчуття поваги.

«Я відкрила пачку, – розповіла племінниця, – де писало «Родина». І побачила, що там є оригінальні листи, які писала моя бабця, моя мама… Там було навіть відзначено, чи відслужив він Служби Божі за різні намірення… Це унікальна річ».

Пані Марія розповіла, що листи о. Любомир писав до родини щотижня. У них багато історії, яка ще більше розповідає нам про Блаженнішого Любомира як про людину і про те, які стосунки можуть бути між рідними, між мамою і сином.

Пані Марія майже два тижні вмовляла свого вуйка ще за життя видати ці листи. Він категорично відмовлявся, а нарешті сказав: «Роби собі що хочеш».

«Цікаво, що коли я сортувала ці листи, я запитувала вуйка про його період у Римі, в Студіоні в 70-80-их роках. Але він нічого такого не міг згадати. А в листах дуже багато є про все… Про те, що діялося поза Україною. Бо він про це писав рідним», – сказала пані Рипан.

Якщо так траплялося, що він не написав листа, то потім дуже вибачався.

Олег Турій, директор Інституту історії Церкви УКУ відзначив, що в цих листах немає якихось скандалів, інтриг чи пліток. «Уже заради того, аби люди побачили, які можуть бути людські, родинні стосунки, треба було опублікувати ці листи. Можна розповідати про певні труднощі, але робити це з величезною шляхетністю, внутрішнім добром і теплом», – відзначив пан Турій.

У листах о. Любомир звертався до своєї мами: «Найдорожча Мамусю», а підписувався: «Ваш Любко». Мама о. Любомира зверталася до сина: «Найдорожчий мій Синочку», і підписувалася: «Твоя мама».