Генеральний Секретар ВРЦ про значення візиту Папи до Женеви

Напередодні візиту Святішого Отця до Женеви, ватиканський часопис «L’Osservatore Romano» 11 червня 2018 р. опублікував інтерв’ю з Генеральним Секретарем Всесвітньої Ради Церков, лютеранським пастором з Норвегії Олафом Фюксе Твейтом.

Важливий крок назустріч

Перше запитання журналіста ватиканської газети стосувалося екуменічної зустрічі в Люнді 31 жовтня 2016 р., що проводилася з нагоди спогадування 500-річчя Реформації. Норвезький теолог, який брав участь у зустрічі, дав високу оцінку цій події, назвавши її «наріжним каменем екуменічного діалогу». «Вона задала тон всьому рокові спогадування й примирення та стала орієнтиром для багатьох зустрічей, що відбулися в 2017 році», – сказав він, пояснюючи, що причина цього полягала в тому, що зустріч у Люнді була не тільки моментом діалогу між католиками і лютеранами, а була подією глобального значення, що запропонувала спільне бачення Реформи Церкви XVI сторіччя.

Спільно до справедливості і миру

Далі журналіст запитав Генерального Секретаря Всесвітньої Ради Церков про ініціативу цієї організації, що має назву «Паломництво справедливості і миру», до якого запрошуються представники різних християнських конфесій. Співрозмовник зазначив, що ідея цієї програми виникла під час Х Генеральної асамблеї Всесвітньої Ради Церков 2013 року. За його словами, мета цієї ініціативи полягає в тому, щоб сприяти екуменічному свідченню в різних сферах діяльності Церков, таких як місійна діяльність, міжрелігійний діалог, виховання, розбудова миру і захист людських прав. Пастор Олаф Фюксе Твейт підкреслив, що прагнення справедливості і миру – це не політична програма. «Йдеться про те, – зазначив він, – щоб жити християнськими цінностями, які допомагають перемагати конфлікти».

Внесок Папи у справу єдності

Яку роль відіграє Папа Франциск в екуменічному процесі? – таким було наступне запитання, на яке співрозмовник відповів з двох перспектив: як представник Лютеранської Церкви, і як Генеральний Секретар Всесвітньої Ради Церков. З першої точки зору, Папа Франциск є для нього палким однодумцем у звіщенні Євангелія, «про що свідчать його слова і дії, що допомагають зрозуміти, як християни повинні жити Божим словом у служінні марґіналізованим людям». Як Секретар Всесвітньої Ради Церков, Олаф Фюксе відзначив великий вклад Святішого Отця в екуменізм, вказуючи на те, що його діяльність у цьому напрямку спонукає й інших докладати для цього спільні зусилля. «Нам потрібно визначити програму на наступні роки, – підкреслив пастор, – яка дозволить нам дедалі інтенсивніше переживати єдність, розглядаючи також питання, які досі розділяють християн, на чому неодноразово наголошував Папа Франциск».

Важливий етап екуменічного шляху

Відповідаючи на запитання журналіста про значення подорожі Папи Франциска до Женеви, Олаф Фюксе Твейт сказав, що цей візит є плодом екуменічного шляху, що розпочався декілька десятиліть тому. «Мова йде про надзвичайно важливий етап цього шляху, – зазначив він. – Звичайно, це не кінцева мета шляху, оскільки існує багато тем, які ми покликані поглиблювати на місцевому, національному і глобальному рівнях, такі як турбота про створіння, розбудова миру, виховання молоді до діалогу, економічна справедливість – це теми тієї програми, яку ми прагнемо втілювати для того, аби сприяти дедалі повнішому обмінові». За словами лютеранського пастора, духовний вимір цього візиту полягає в тому, що братерська зустріч – це свідчення Божої любові, яке є серцевиною екуменічного діалогу.

На служінні один одному

На завершення Генеральний Секретар Всесвітньої Ради Церков поділився своїм баченням майбутнього екуменічних стосунків між Ватиканом й Женевою. «Сподіваюся, що буде дедалі більше нагод для того, аби працювати разом, молитися разом, прямувати вперед разом, – сказав він. – Всесвітня Рада Церков і Католицька Церква, незважаючи на глибокі відмінності, повинні бути голосами й свідками надії на екуменічній дорозі та в усьому світі, і, таким чином, разом сприяти плеканню надії на можливість жити в єдності, починаючи з любові і турботи одні про одних, сприяючи тому, щоб, таким чином, звіщення Божого слова завжди було діяльним».