Близько мільйона доларів передав на сиротинці, врятував тисячі євреїв – найцікавіше про Андрея Шептицького

Є такі постаті, про які хочеться говорити не тільки в день їх народження, смерті чи іменин. Це по-справжньому величні люди, які не боялись кинути виклик усталеним нормам, не боялись іти проти правил, говорити, що думають. Це Люди доби. Такою особою, без сумніву, є Андрей Шептицький – Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації, Великий митрополит… Його називали по-різному, бо поєднав він у собі надзвичайні риси та іпостасі. Отож, не зайве буде пригадати найяскравіші факти про цю неймовірну людину.

1.Народився графом, а став монахом.

Напевно, зараз Андрей Шептицький вважався би таким собі сином заможних батьків, що коли чогось забажає, одразу може це мати, адже родина його була справді багата та знана. Роман Шептицький, – так його звали до освячення, походив зі стародавнього українського роду графів, який у XIX столітті зазнав полонізації, а члени родини стали франкомовними римо-католиками. Однак в сім’ї Шептицьких пам’ятали про своїх предків, а серед них були справді величні люди, які залишили значний слід в історії Української Греко-Католицької Церкви. Це Ваарлам Шептицький, єпископ у Львові, Атанасій та Лев – київські Митрополити. Можливо, саме натхнений їх прикладом, Роман і вибрав монашество. Напевно, не багато графських дітей зважилось би на таке…

“Коли я називаю Андрея Шептицького святим, я не перебільшую”

Раввін Давід Кахане

2. Поєднав на перший погляд непоєднуване: Шептицький – отець-політик.

Хоча Митрополит не любив втручатися у політику, оскільки вона занадто пливка і розділена на партії, усе таки силою свого становища він був змушений брати участь у цій сфері народного життя. Андрей Шептицький був членом Палати панів австрійського парламенту і депутатом Галицького сейму, де захищав та відстоював права українців у Австро-Угорщині. А в австрійського правителя він мав найбільший авторитет, так що жодна важлива справа без нього не вирішувалась. Уявляєте, яким впливовим та успішним був тоді владика?

3. Шептицький добре знався на бізнесі.

Таке уміння допомогло тогочасному релігійному середовищу накопичувати капітал, вкладати його у потреби населення та розвивати греко-католицьку церкву. Спочатку Шептицький створив українське страхове товариство «Дністер», а коли воно трохи підзаробило грошей, то перетворив страхову компанію в банк, який, до речі, доволі успішно працював. Окрім цього, Шептицький заснував у митрополії шість заводів. Серед них – кахельний завод, а також цегельні – для будівництва шкіл та храмів. Митрополит викупив у Львові фабрику солодощів, товари якої стали відомі в Європі. Ну хіба це не дивовижо?

4. «Апостол пера» – тисячі листів і послань.

«Не словом, а ділом,» – це про Шептицького. Але й словами він вправно користувався і писав справді неперевершені послання, які, напевно, актуальніші сьогодні, ніж у момент написання. Він по-різному підходив до різних соцільних верств – пастирський лист «Про віру» мав 3 версії для трьох аудиторій – духовенства, інтелігенції та простого народу. Щоб кожен не просто прочитав, а усвідомив та пережив прочитане. А як Вам такий факт: «Звернення Єпископату УГКЦ до всіх людей доброї волі у справі Голодомору на Великій Україні», укладене Митрополитом, опублікували у провідних мас-медіа світу!

5. “Пішли до монастиря. Але ж такий красень. Нащо зробили це?”.

Саме таке питання на одному світському заході задала Митрополиту шляхетна пані. І знаєте, що відповів Андрей? “Шанована пані, чого ж ви не трапилися мені раніше? – з усмішкою відповідає. – Якби вас побачив, то певно, що не пішов би до монастиря!” І це недивно, адже сучасники Шептицького відначали, що він був людиною із відмінним почуттям гумору. Шептицький був високий на зріст, і, судячи з висловів цієї пані, доволі привабливий на той час, однак був надзвичайно невибагливий до їжї та одягу. Улюбленою стравою Митрополита Андрея була відварена картопля з підсмаженою цибулею і горня квасного молока. «У старшому віці він навіть не дивився, що йому приносять на обід,» – у своїх спогадах згадає його служниця.

6. Уникав спалахів фотокамер

Митрополит Андрей Шептицький не любив фотографуватись. Ох скільки зусиль довелось докладати його оточенню, зокрема братові – блаженному Климентію Шептицькому, щоб зробити постановочну світлину. Останній навіть інколи вдавався до маленьких хитрощів – зненацька ловив момент.

Однак попри важкі роки підпілля УГКЦ, нищення документів та архівів, усе ж збереглось досить багато світлин родини Шептицьких-Фредрів, дитячі фотографії майбутнього глави УГКЦ, світлини з різних періодів життя Андрея Шептицького.

7. Організував таємне вивезення 2000 дітей євреїв.

Їх переховували у криптах, у монастирських школах, сиротинцях Львова та околиць. То був надзвичайно відважний вчинок. Хоча, не просто вчинок, а ціла рятувальна операція, яка не має аналогів у історії Другої світової. Більше 240 українських священиків ризикували своїм життям, переховуючи та надаючи допомогу євреям.

До речі, американська організація боротьби з антисемітизмом нагородила Андрея Шептицького за “відвагу та героїзм у порятунку євреїв” у часи Другої світової війни, хоча й робив це Митрополит точно не задля нагород…

“Головним прагненням [Андрея Шептицького] як Божої людини було нести людям розраду і рятувати їх, незалежно від національності та походження”

Професор Єжи Вейман

Підготувала Марія ОРИНЧАК