Владика Дмитро Григорак розповів учасникам спецкурсу ПМВ про феномен харизматичного руху

Найголовніші елементи харизматичних рухів: молитва в спільноті, читання Святого Письма і дари харизми. Про це заявив Правлячий Архиєрей Бучацько-Чортківської Єпархії владика Дмитро Григорак під час VIII практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, який триває у Зарваниці.

“Харизми – це особливі благодаті. У Церкві є два види благодатей: благодаті, властиві Святим Таїнствам, і специфічні, які називаються харизмами”, – зазначив владика Дмитро.

Він зауважив, що харизми з’явилися з виникненням Церкви – з дня П’ятидесятниці.“Вони були поширені у всій первісній Церкві, але згодом харизми були забуті”, – відзначив єпископ.

“До харизматичних рухів різне ставлення. Це не є приклад для нас. Але Бог дав ці дари своїй Церкві, – зазначив владика Дмитро. -Папа Іван ХХІІІпочав ІІ Ватиканський Собор молитвою до Святого Духа: «Обнови свою Церкву новою П’ятидесятницею, щоб можна було бачити знаки і чуда». І Бог почув Папу”.

Так, у 1966 році два професори католицького Університету Д’юкейн у Піттсбурзі  зацікавилися рухом, що підкреслював роль Святого Духа. У січні 1967 року вони відвідали молитовне зібрання, на якому зрештою отримали хрещення Святим Духом. Наступного тижня один з них покладав руки на інших професорів зі свого університету і вони також отримали переживання Святого Духа. Пізніше під час зібрання в Університеті Д’юкейн ще більше людей попросили професорів помолитися за них. Це призвело до явища у каплиці, під час якого вони, а також інші присутні студенти, теж отримали Святого Духа і говорили іншими мовами.  

Владика відзначив, що цей рух вивчали і вирішили, що це є Боже явище, що він автентичний і потрібний Церкві.

Говорячи про специфіку руху, єпископ відзначив, що він не сприймає авторитарного будівництва зверху чи ззовні і керуючі органи скоріше дорадчі – вони лише координують рух спільноти.  “У кожній спільноті є лідер з поміж-членів спільноти, переважно мирянин. Але мусить бути і духівник, який має право вето. Він не керує, а спостерігає. А якщо бачить, що спільнота не так розвивається, то він корегує дії лідера”, – зауважив Правлячий Архиєрей Бучацько-Чорківської Єпархії.

Він зауважив, що римські Архиєреї не просто толерували харизматичний рух, щоби втримати його в лоні Церкви, але щиро й активно підтримували його розвиток, бачачи в цьому русі правдиве діяння Бога і приймаючи його як надію для світу.

Так, Папа Павло VI казав: “Харизматична Віднова є надією Церкви і Світу!” До молодих – “Велика радість для нашого часу, для наших братів є ваше покоління молодих католиків-харизматів! Людей, котрі світові сповіщають про славу і велич Бога, що об’явився в день П’ятидесятниці”. А Папа Іван Павло II зазначав: “Я завжди належав до цієї Віднови в Дусі Святім… Я переконаний, що цей рух є знаком діяння Духа Святого… Я переконаний, що цей рух є найважливішим компонентом обнови всієї Церкви”.

Владика відзначив, що на сьогодні у світі нараховується 140 млн католиків-харизматиків, серед них 450 єпископів-харизматиків.

Найголовніші елементи харизматичних рухів, зауважив владика Дмитро, – це молитва в спільноті, читання Святого Письма і дари харизми.

Водночас, у діяльності харизматичних рухів існують і певні труднощі: це проблема з послухом, замкнутість, відчуженість, елітарність (позиціонування себе як вибраних) або “творення парафії в парафії”.