Важкі питання: Таїнства для некатоликів

ПИТАННЯ: Чи може некатолик сповідатися католицькому священику і причащатися в католицькій церкві?

ВІДПОВІДЬ:

У документі, опублікованому Національним відділом з екуменізму і міжрелігійного діалогу при Італійської єпископської конференції, детально викладаються принципи і підстави пастирського підходу до віруючих, що належить до православних Церков.

По-перше, підкреслюється, що східні Церкви, які не перебувають в повній єдності з Католицькою Церквою, мають дійсні Таїнстви, забезпечені апостольською наступністю. Однак існує тісний зв’язок між церковною єдністю і єдністю таїнств, тому в цілому тут діє правило: католицькі священнослужителі уділяють Таїнства законним чином тільки католикам, а католики, в свою чергу, приймають Таїнства законним чином тільки від католицьких священнослужителів.

Але в цьому параграфі, як ми бачимо, мова йде про законність, про правило, а не про дійсність самих Таїнств. Католицька Церква допускає спілкування в Таїнствах, – особливо Євхаристії, Покаянні і Єлеопомазанні хворих, – з іншими Церквами і церковними громадами, при певних умовах і в особливих обставинах. У документі говориться, що мова йде про Таїнства, які уділяються окремим людям, а саме тим християнам, які виявляють «віру, яка повністю відповідає вірі Католицької Церкви в області того Таїнства, про яке вони просять і при наявності серйозної духовної потреби в ньому для вічного спасіння . Ця потреба, – читаємо в тексті, – відноситься до більш тісного єднання з Христом, а значить, має на увазі більш глибоку прихильність до Христової Церкви». Якщо віруючий має справжню віру в дане Таїнство і серйозну духовну потребу, якщо він має відповідний намір і належним чином підготовлений до плідного прийняття освячуючої благодаті, то він може приступити до Таїнства, в тому числі і Таїнства Покаяння, з усіма наслідками, тобто отримати також прощення гріхів.

В душпастирському листі керівництва Італійської єпископської конференції перераховуються умови, при яких католицький священнослужитель уділяє Таїнства православним. Відносно сповіді такими умовами є спонтанне прохання про це Таїнство, належне розташування і серйозна духовна потреба, – про що ми вже згадували. Кожен священик повинен сам визначити, наскільки той чи інший випадок відповідає цим умовам. Наприклад, якщо у православного віруючого немає можливості сповідатися православному священику, він може сповідатися католицькому священику. Але в документі наводиться і такий приклад: коли православний не приступає до Сповіді у священика своєї Церкви в силу «індиферентизму або церковного релятивізму», – попросту кажучи, людині «все одно», – такий випадок не відповідає умовам для прийняття сповіді у православного, також і через «ризик викликати підозри в прихованому прозелітизм», йдеться в документі Італійської єпископської конференції. При оцінці конкретних ситуацій, стверджується в документі, слід «виключити полемічні або синкретистські настрої» каяльника, який свідомо не бажає підходити до священика власної Церкви.

Далі в Листі описуються деякі складності в зв’язку зі сповіддю православного віруючого у католицького священика. Ці труднощі виникають через відмінності в звершенні Таїнства Покаяння у православних і католиків. Наприклад, розведений православний, який вступив у повторний шлюб, не може отримати відпущення гріхів у католицького священика, об’єктивно перебуваючи в гріховній ситуації. Тому навіть якщо такий віруючий сповідається в своїх гріхах і католицький священик, перебуваючи в невіданні з приводу його другого шлюбу, дасть йому відпущення гріхів, таке відпущення буде об’єктивно недійсним. У той же час некатолик не зобов’язаний сповідатися в порушеннях суто церковних приписів, які зобов’язують тільки тих, хто був хрещений в Католицькій Церкві або прийнятий в її лоно (згідно 11 канону Кодексу канонічного права або канону 1490 Кодексу канонічного права Східних Церков).

Інша справа з протестантами. Навіть якщо припустити, що по відношенню до них можуть застосовуватися ті ж правила, що перераховані вище, насправді наявність умов, необхідних для законної сповіді протестанта, практично неможлива. Таїнство Покаяння і віра в відпущення гріхів на сповіді не є частиною віри протестантських Церков. І якби навіть знайшовся віруючий протестант, який би щиро вірив у все це, він би в точності відповідав тому опису неприпустимих випадків, про який йшла мова вище: це віруючий з «полемічними і синкретичним» настроями, який, ймовірно, не зовсім поділяє віру своєї власної Церкви, – але в той же час не може зробити крок до повноти віри, приєднуючись до Католицької Церкви.