Папа: Допомагати ближньому, черпаючи сили в зустрічі з Богом

У свято засновника Товариства Ісусового, Святіший Отець нагадує про важливість молитви, яка повинна виливатися в свідчення любові. Це також нагода згадати постать святого Ігнатія Лойоли, його харизму та актуальність духовних вправ, які практикують також представники інших конфесій.

 

«Щоб могти допомагати іншим, ми потребуємо особистої зустрічі з Богом: періодів молитви та слухання Його слова». В день спомину святого Ігнатія Лойоли, Засновника Товариства Ісусового, Папа-єзуїт через Твіттер нагадує нам про те, що джерелом й основою нашого свідчення через діла є глибокі стосунки з Господом. Саме тісний зв’язок між спогляданням та дією лежить у серці ігнатіянської духовності.

Святий Ігнатій Лойола

Людина, яка перед зустріччю з Ісусом любила владу та світські розваги, але опісля, з посвятою та через вивчення і слуханням Божого слова, підпорядкувалася Його волі: святий Ігнатій Лойола, баск з Айспейтії, що народився 1491 року в аристократичній сім’ї та відійшов до вічності в Римі 1556 року. Як молодший син, повинен був стати священиком, але його прагненням було стати кабальєро.

Ігнатій прибув до Кастилії та сформував свій характер при дворі міністра фінансів короля Фердинанда ІІ. Поранений під час битви 1920 року, протягом тривалого періоду був прикутий до ліжка. Саме тоді, випадково та з нудьги, почав читати релігійні тексти, що привели його до справжньої зустрічі з Богом. Далі – глибока переміна життя, проща до Святої Землі та заснування Товариства Ісусового, затвердженого Папою Павлом ІІІ в 1538 році. Задля послуху Святішому Отцеві, Ігнатій залишився в Римі, звідки координував діяльність Товариства, що включала проповідування, місії, опіку над потребуючими та хворими. «Апостол Риму», так його називали, залишався у Вічному Місті до кінця свого життя, а його мощі спочивають під бічним престолом у церкві Ісуса.

Послух через розпізнавання Божої волі

Наша колега Бенедетта Капеллі завітала до римського храму Ісуса, де при гробі святого Ігнатія поспілкувалася з священиком-єзуїтом Жаном-Полем Ернандесом, який, говорячи про засновника, назвав його людиною, «що віддавала перевагу процесові та динамізмові», тобто, постійно «виходячи», до чого часто закликає Папа Франциск.

«Ядром харизми єзуїта, – сказав о. Жан-Поль, – є послух, який є свободою серця. Єзуїт – це людина, віддана Богові, що застосовує певний стиль: аналізує дійсність, в якій перебуває, поглиблює її, молиться та здійснює розпізнавання». У цьому процесі фундаментальну роль відіграють духовні вправи, зредаговані святим Ігнатієм в другій половині XVI століття, які досі не втратили своєї актуальності. «І не лише богопосвячені особи, але й миряни, яким близька ігнатіянська духовність, а навіть і православні брати їх практикують», – зазначив священик, додавши:

«Єзуїтський спосіб життя полягає в тому, що кожен спеціалізується в тій сфері, до якої почувається покликаним. Саме тому ми займаємося і новою євангелізацією, і викликами, пов’язаними із сучасними знаннями, але також, наприклад, мігрантами, що є одним з невідкладних викликів нашого часу».