Складні запитання: контрацепція проти абортів?

Запитання: Чи не сприяє зростанню кількості абортів пропаганда КЦ проти контрацепції?

Відповідь:

Ось яку відповідь дає на це запитання святий Папа Іван Павло II в енцикліці «Evangelium Vitae»: «Часто говориться, що безпечні та загальнодоступні протизаплідні засоби є кращим методом боротьби з абортами. Католицьку Церкву при цьому звинувачують, що насправді вона сприяє збільшенню випадків переривання вагітності, оскільки у своєму моральному вченні вперто каже про нечестя протизаплідних засобів. Насправді ця аргументація виявляється помилковою. Можливо, багато людей справді застосовують протизаплідні засоби, щоб пізніше не мати спокуси аборту. Однак антицінності, невід’ємні від «контрацептивної ментальності», – а вона є щось зовсім інше, аніж відповідальне батьківство і материнство, пережите з дотриманням всієї істини подружнього акту, – призводять до того, що ця спокуса стає якраз ще сильнішою, коли відбулося зачаття «небажаного» життя. Культура, що визнає аборти, насправді найбільше поширена серед тих, хто відкидає вчення Церкви про протизаплідні засоби. Безумовно, протизаплідні засоби і переривання вагітності – з морального погляду два принципово різних види зла: одне суперечить повноті істини статевого акту як справжнього вираження подружньої любові, друге знищує життя людської істоти; перше протистоїть чесноті подружньої чистоти, друге суперечить чесноті справедливості та прямо порушує Божу заповідь «Не вбивай!».

Незважаючи на цю відмінність по природі та моральній тяжкості, вони досить часто тісно пов’язані, немов плоди однієї рослини. Правда, що в низці випадків людина вдається до контрацептивів або навіть аборту під тиском безлічі життєвих труднощів, які, попри це, нікого не звільняють від обов’язку повністю дотримуватися закону Божого. У дуже багатьох випадках така практика випливає з гедоністичного, безвідповідального підходу до статевого життя і спирається на егоїстичну концепцію свободи, де дітонародження розглядається як перешкода на шляху повного розвитку людської особистості. Життя, яке може бути зачате від злиття чоловіка і жінки, стає, таким чином, ворогом, від якого неодмінно треба вислизнути, а переривання вагітності – єдиним рішенням, коли протизаплідні засоби не спрацювали.

На жаль, тісний зв’язок протизаплідних засобів з перериванням вагітності, що встановився в умах, стає щораз більш очевидним, і вкрай тривожним доказом цього є виробництво хімічних засобів, внутрішньоматкових вкладок, а також вакцин, які настільки ж доступні, як протизаплідні засоби, але не попереджають вагітність, а викликають її переривання на ранніх стадіях життя нової людської істоти» (13).

Згідно з ученням Церкви, контрацептивний менталітет є логічною передумовою абортивного менталітету. Напевно багато хто з нас стикався з прикладами, коли вагітність переривали саме ті, хто ретельно застерігався, потрапивши в той незначний відсоток, коли контрацепція «не спрацювала». Адже основна мета контрацепції – це повне виключення дітонародження. Народження дитини не хочуть, його не приймають. А в разі недостатньої ефективності протизаплідного методу формується вороже ставлення до факту зачаття і до зачатої істоти – настільки, що першим запитанням при виявленні небажаної вагітності стає «Що робити?». При природному плануванні такого питання навіть не виникає, нове людське життя приймається беззастережно. При контрацептивному менталітеті сумнів виникає неминуче, і, на жаль, нерідко на нього відповідають відмовою від дитини. Менталітет контрацептивний, спрямований проти людського життя, має своє природне продовження в абортивному менталітеті.

Коли ж подружні пари вдаються до природного планування, тобто до періодичної стриманості в дні фертильності, «ризик» зачаття завжди приймається. Приймаючи ризик зачаття, подружжя слідують логіці взаємного дару, яка виключає позбавлення від зачатої дитини.