Всеукраїнська піша проща до Гошева зібрала молодь для молитви за Україну

До Ясної Гори та Гошівської Матері Божої молодь з різних областей України прямувала, долучаючись до пішої ходи з Львівщини, Івано-Франківська, Закарпаття. Були прочани також зі сходу.

Цьогорічна молодіжна проща стала ювілейною – двадцятою.

«Рівно двадцять років тому у нас зародилося таке бажання організувати молодь у пішу прощу саме у День незалежності нашої Батьківщини України, – розповідає голова Комісії у справах молоді Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні отець Йосафат Фітель ЧСВВ. – Щоб саме у цей день нам іти у вірі, у молитві і любові до Господа Бога з молодими людьми, які є нашим майбутнім, і складати жертву і молитву за майбутнє нашої держави. Бачимо, що той задум, який народився ще тоді, втілюється зараз. Проща розростається – іде з Івано-Франківська, Дрогобича і до неї долучається молодь також з різних куточків України. Це дуже важливо з огляду на події, якій є зараз достатньо складними – війна. Але ми молимося, просимо у Бога допомоги і ласки. Наша молодь у прощі є дуже цінною, адже бачимо її жертовність, посвяту. Вона іде, кажучи: «Ісус ішов до нас першим». Можемо сказати, що майбутнє нашої держави є. Ми чуємося дітьми однієї землі. Наша молодь підтверджує, що нічого так не єднає, як віра у Бога і любов, спільна молитва – це наша сила і завтрашній день».

Зі слів отця Йосафата Фітеля, проща у Гошеві цьогоріч налічувала 650 учасників різного віку.

«Ми прийшли сюди з дрогобицької парафії Петра і Павла. Наша піша проща до Гошева почалася зранку в п’ятницю урочистою Літургією. Ми ішли два дні з однією ночівлею, – розповідає студентка Софія з Дрогобича. – Особливо нам подобається, що долучилися до нашої прощі не лише учасники Марійської дружини, вівтарної дружини, церковних хорів, але і просто жителі Дрогобича. Бажаючих взяти участь у прощі багато. Загалом, це по-своєму важко, залежить від погоди. Якщо не звик до піших походів то достатньо складно і без мозолів не обійтися, але підтримка одне одного та хороші друзі дуже гуртують. Загалом нас прийшло понад п’ятдесят».

«Я трішки і шов пішки, а трішки їхав у автобусі, – ділиться наймолодший дрогобицький паломник Захар. – Долучитися до прощі запропонувала мама. Нещодавно я почав відвідувати вівтарну дружину».

Групу юних паломників привіз на прощу до Гошева голова молодіжної комісії Харківського екзархату УГКЦ отець Миколай Микосовський ЧСВВ.

«Я уже вчетверте беру участь у прощі з молоддю, – ділиться отець Миколай. – Тричі бував з івано-франківцями. А цьогоріч запланував табір для майже п’ятдесяти дітей нашого екзархату в Дорі, на Прикарпатті. Восьми аніматорам я запропонував залишитися зі мною на прощу до Гошева. Вони вперше тут. Також є двоє дітей десяти і дванадцяти років. Розпочали ми пішу ходу у селі Боднарові, неподалік Калуша Івано-Франківської області. Тож ішли разом з іншими прочанами протягом трьох днів, провівши дві ночі в дорозі. Враження неймовірні, адже це вперше для юних харків’ян. А тут, у Гошеві, у нас була цікава насичена програма з представленнями своєї спільноти».

Харків’янка студентка Дарина Калиновська бере участь у прощах уже не вперше. Раніше бувала в Уневі, до якого ішла зі Львова, також – з Харкова до Покотилівки. Але, як розповідає, похід до Гошева дещо складніший, бо великі відрізки шляху – до тридцяти кілометрів. «Але неймовірні, чудові враження – нові знайомства, емоції. Все більш молодіжно з піснями і танцями, тому дуже гарно», – захоплено розповідає дівчина.

Наймолодший харківський паломник десятирічний Максим принципово долав шлях до Гошева з Боднарова лише пішки. «Мені дуже сподобалося, – каже Максим. – Тому обов’язково приїду наступного року». Старший брат Максима, студент університету внутрішніх справ, Віталій відвідує кафедральний собор Миколая Чудотворця УГКЦ в Харкові. Тож вирішив побувати на Прикарпатті разом з братом. «Отець Миколай Микосовський нас організував у табір і ми вирішили долучитися також до прощі. Враження неймовірні», – каже хлопець.

Тридцятидворічний івано-франківець Роман пройшов прощу з обласного центру до Гошева в інвалідному візку. Це добрий приклад для багатьох. Адже, як сам стверджує, не дивлячись на ті терпіння, які має – все ж подолав цей шлях. «Це насправді дуже легко, якщо іти з Богом, ділиться Роман. – З молитвою за Україну до нашої Матері Божої Гошівської. У моїх планах ще піша проща до Погоні і Зарваниці».

Протягом двох днів на Ясній Горі у Гошеві сотні молодих не тільки роками, але й душею прочан засвідчували молитвою, чуваннями, мистецькими перформенсами свою любов до Бога та України. Втомлені, але щасливі всі обіцяли обов’язково повернутися сюди ще, адже отримали безліч неймовірних позитивних вражень і головне – збагатилися духовно і віднайшли нових гарних друзів.

Повідомляє кореспондент РІСУ Наталія Палій