Блаженна Анна Колесарова, «словацька Марія Ґоретті»
Субота, 1 вересня 2018 р., стала особливим днем в історії Словаччини та місцевої Церкви. Під час урочистої Святої Меси в Кошицях кардинал Джованні Анджело Беччіу, Префект Конгрегації в справах проголошення святих, в перший день свого служіння на новій посаді, виконуючи доручення Святішого Отця, проголосив блаженною Католицької Церкви Анну Колесарову, шістнадцятирічну дівчину, що віддала своє життя, захищаючи невинність від посягань червоноармійця. Це була перша беатифікація мирянки в історії місцевої Церкви.
Походження та виховання
Анна Колесарова народилася 14 липня 1928 року в селі Висока-над-Угом на сході Словаччини, недалеко від кордону з Україною. Виростала в сім’ї побожних батьків, які охристили її наступного після народження дня в парафіяльному храмі в сусідньому селі Павловце-над-Угом.
Вдома дівчина отримала міцне християнське виховання, доповнене також у школі та на парафії. Вона часто брала участь у Святій Месі та часто приступала до Святих Тайн, після того, як у 1938 році прийняла перше Святе Причастя та отримала Миропомазання. Коли Анні виповнилося 13 років, її життя радикально змінилося: після несподіваної смерті матері вона мусіла зайнятися домашніми працями в домі, де мешкала разом з батьком і старшим братом.
Мученицька смерть
Це був період другої світової війни. В 1944 році лінія фронту пересувалася на захід. Німецьку окупацію села замінила радянська. Ввечері 22 листопада 1944 року поблизу села розпочалися бойові дії, тож Анна разом з родичами сховалася у підвалі на кухні. Однак, червоноармієць, що увірвався до хати, відкрив їхню схованку.
Батько сказав шістнадцятирічній доньці приготувати щось поїсти для солдата, сподіваючись умиротворити його. Але не зважаючи на те, що дівчина була вдягнута у скромну чорну сукню, згідно із домовленістю між усіма жінками села вдягатися саме так, щоб не привертати увагу солдатів, той почав її домагатися. Анна рішуче стала на захист своєї невинності. Розгніваний червоноармієць наказав їй прощатися з батьком і братом, і після того, як вона промовила: «Ісусе, Маріє, Йосифе, вам вручаю свою душу…», – двічі вистрелив…
Hostia sanctae castitatis
Дівчину поховали відразу, але можливість відслужити повноцінний похорон з’явилася щойно через тиждень. При цій нагоді парох підкреслив, що Анна померла в стані освячуюючої благодаті, адже незадовго перед загибеллю вони приходила до церкви, щоби висповідатися та запричащатися. Записуючи в парафіяльній книзі померлих причину її смерті, він написав: «Hostia sanctae castitatis» (жертва святої невинності).
Парох разом з іншим священиком, який знав дівчину, розпочали розслідувати обставини її загибелі, зібравши письмові свідчення, які пізніше відіграли важливу роль у збереженні пам’яті про ці події. Лише після падіння прорадянського комуністичного режиму в тодішній Чехословаччині стало можливим відкрито говорити про Анну Колесарову та її героїчну смерть, а її могила стала метою молодіжних прощ.
Численні юнаки і дівчата приходять, аби просити у своєї вже блаженної заступниці дару мужності сказати «ні», коли це потрібно, щоб наслідуючи її приклад, дійти незайманими до укладення подружжя. Адже приклад блаженної Анни, як зазначив під час беатифікації кардинал Беччіу, «вчить нас, що вартує пожертвувати все Господеві, ніколи не йдучи на компроміс із своїм сумлінням».
About The Author
