Папа: у Христі толерантність перемінюється у любов, ніжність і солідарність
«Живемо у час, коли здається, оживають та поширюється почуття, які на думку багатьох залишилися в минулому. Почуття підозри, страху, погорди і навіть ненависті щодо до осіб чи груп людей, яких вважається іншими з причини їхньої етнічної, національної чи релігійної приналежності і, як таких, трактується недостатньо гідними бути повноцінними учасниками суспільного життя. Ці почуття, у свою чергу, дуже часто надихають справжні і властиві акти нетолерантності, дискримінації та виключення, які завдають великої шкоди гідності людей, яких це стосується, та порушують їхні фундаментальні права, включаючи саме право на життя і на моральну та фізичну цілісність», – цими словами розпочинається промова Папа Франциск, яку він вручив учасникам Міжнародної Конференції щодо ксенофобії, расизму та популістського націоналізму у контексті світової міграції, яка 18-20 вересня відбувалась у Римі, приймаючи їх у четвер, 20 вересня 2018 р., в климентинському залі апостольського палацу у Ватикані. Це були представники Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, християнських Церков, Екуменічної Ради Церков та інших релігій.
Подолання байдужості
Далі Глава Католицької Церкви підкреслив, що серйозність цих явищ не може залишати нас байдужими. Кожен із нас відповідно до своїх обов’язків, є покликаним плекати та сприяти пошані істотної гідності кожної людської особи, розпочинаючи від сім’ї, – яка є місцем, де людина навчається від раннього дитинства цінностей прийняття, поділу, братерства та солідарності, – і також в різних соціальних контекстах, де працюємо.
Особливе завдання у цьому питанні лежить на плечах форматорів та вихователів, від яких вимагається відновленого заповзяття, щоб у школах, університетах та інших місцях формування навчалось шанувати кожну людину, незважаючи на її фізичні і культурні відмінності, подолуючи передсуди.
Відповідальність осіб у різних галузях
У світі, де доступ до засобів інформації та комунікації дедалі більше поширюється, особливу відповідальність мають ті, які задіяні у сфері соціальних комунікацій, адже їхнім обов’язком є посвятитись служінню правді та поширенню інформації, дбаючи про сприяння культурі зустрічі та відкритості на інших, а також пошани до відмінностей.
Тоді ті, хто отримує економічну вигоду від атмосфери недовіри до іноземця, в якому неврегульованість чи незаконність перебування сприяє і підтримує систему нестабільності та експлуатації – іноді на такому рівні, що породжує реальні форми рабства – слід провести глибокий іспит совісті, усвідомивши, що одного дня їм доведеться дати звіт перед Богом за вибори, які вони вчинили.
Завдання церковних лідерів та Католицької Церкви
На переконання Святішого Отця, перед обличчям нових форм ксенофобії та расизму також і лідери усіх релігій мають дуже важливу місію: поширювати між своїми вірними етичні принципи та цінності, вписані Богом у серце людини, знані як моральний природній закон. Мова йде про те, щоб робити та надихати до жестів, які допомагають будувати суспільство, основане на принципі сакральності людського життя, на пошані до людської гідності, на милосердній любові, на братерстві, яке є більшим ніж толерантність, та на солідарності.
Особливим чином християнські Церкви повинні свідчити у своєму житті любов Ісуса Христа. Тому, для християн моральна відповідальність, про яку було згадано вище, набирає ще більшого значення у світлі їхньої віри.
Гідність кожної людини та спільні корені
Спільне походження та зв’язок із Творцем вчиняють усіх людей членами єдиної родини, братами та сестрами, сотвореними на образ і подобу Господа Бога, як навчає біблійне об’явлення. Гідність усіх людей, фундаментальна єдність людського роду та покликання жити як брати і сестри, знаходять підтвердження та посилюються мірою прийняття Доброї Новини, згідно із якою всі ми однаково спасенні Ісусом Христом.
У цій перспективі, інша особа не є лише тією, яку слід поважати через її істотну гідність, але, передусім, є братом або сестрою, яких потрібно любити. «У Христі толерантність перемінюється у братню любов, у ніжність і діяльну солідарність». Усе це стосується, перш усього, найменших наших братів, серед яких можемо впізнати чужинця, мігранта, з яким ідентифікується Ісус Христос. На страшному суді Господь нам пригадає: «Я був чужинцем, і ви Мене не прийняли» (Мт. 25, 43). Бути християнами – це покликання прямувати проти течії; визнавати, приймати та служити Ісусові у братах та сестрах.
About The Author
