Блаженна Вероніка Антал: румунська мучениця за невинність

Церква в Румунії втішається новою блаженною – юною Веронікою Антал, що була вбита “з ненависті до віри”, захищають свою невинність. Урочистості очолив кардинал Джованні Беччіу

Захоплена святою Марією Ґоретті, «іконою чистоти», нова блаженна Вероніка Антал «посвятила своє життя Ісусові й залишалася вірною Йому аж до мучеництва, що відбулося в трагічному контексті великих страждань і переслідування християн на цій землі». Так кардинал Джованні Беччіу, Префект Конгрегації в справах визнання святих, охарактеризував нову блаженну, проповідуючи під час її беатифікації, яку він здійснив з доручення Святішого Отця під час Святої Меси в храмі Успіння Пречистої Діви Марії в місцевості Нісіпорешт у північно-східній Румунії.

Епоха переслідування

«Протягом цього сумного періоду, – зауважив проповідник, – православні, католики й протестанти були ув’язнені, бо протистояли режимові, але також і тому, що були готовими свідчити свою віру в Ісуса, аспект, який в очах переслідувачів виглядав “провиною”, що заслуговує найсуворішого покарання». Особливих переслідувань зазнавали католики.

Приклад для екуменічного діалогу

У своїй проповіді кардинал Беччіу також згадав про те, що блаженна Вероніка, допомагаючи потребуючим, не робила різниці з огляду на їхню конфесійну приналежність. Це, за його словами, є «чітким посланням для всіх нас віднайти солідарність і взаємне сопричастя». «Нехай же Господь Бог дарує всій Румунії таку саму відвагу, яку мала Вероніка Антал, щоб прямувати дорогами добра та любові», – побажав представник Святішого Отця.

Життєвий шлях блаженної Вероніки

Нова блаженна народилася в селянській родині в селі Нісіпорешт на півночі Румунії 7 грудня 1935 року. Зростання у вірі відбувалося завдяки бабусі, яка навчила молитися, призвичаїла брати участь у недільній Святій Месі. В усьому Вероніка була радісною дівчинкою, як усі діти. Не занедбувала навчання в школі, хоч у мусіла брати участь у польових роботах, які виконувала вся сім’я. Батьки почали готувати їй посаг, будучи переконаними, що вона вийде заміж.

Монахиня без монастиря

Маючи 16 років, Вероніка відчула особливе покликання. Молитви на вервиці й щоденної участі у Святій Месі, задля якої доводилося встати вдосвіта та йти вісім кілометрів через поля до парафіяльного храму, для неї не вже було достатньо: вона вирішила вступити до монастиря. Але на той час комуністичний уряд позакривав усі монастирі. Свою «келію» вона облаштувала вдома.

Дівчина належала до третього францисканського Чину та до «Воїнства Непорочної». Вона приватно склала обіт чистоти і присвятивши своє життя Богові, стала «душею» своєї парафії, де опікувалася бідними, навчала дітей катехизму, відвідувала самотніх хворих і похилих віком, підтримувала одиноких матерів.