Папа в Аґлоні: Марія вчить нас приймати ближнього і дозволити прийняти себе

«Покажи, що Ти є Матір’ю». Ці слова молитви, які також є гаслом його Апостольської подорожі до Латвії, стали темою проповіді, яку Папа Франциск виглосив під час Святої Меси, яку він очолив 24 вересня 2018 р. в міжнародному Марійському санктуарії в Аґлоні на південному сході Латвії, до якого протягом століть з’їжджаються паломники різних конфесій, аби вшанувати Небесну Покровительку цього регіону.

До Аглони, що є невеликим селом, яке нараховує до тисячі мешканців, Глава Католицької Церкви прибув з Риги гелікоптером Латвійських військово-повітряних сил. Євхаристійне богослуження, яке відправлялося латинською та латиською мовами, було на честь Марії, Матері Церкви, й під час нього прозвучали читання з Діянь Апостолів, де згадувалося про те, як Ісусова Мати перебувала на молитві з Апостолами, та з Євангелії від Івана про те, як Марія стояла під хрестом, а Ісус доручив Їй Свого улюбленого учня, а йому – Свою Матір.

Марія біля підніжжя хреста

На початку проповіді Папа звернув увагу на те, що святий Іван у своїй Євангелії наводить лише дві події, коли Ісус перетинається зі Своєю Матір’ю: весілля в Кані та щойно згадану в підніжжі хреста. На перший погляд, це дві «протилежні події»: радість весілля та біль з приводу смерті сина. Але коли «заглиблюємося в таємницю Божого слова, воно показує нам, якою є Добра Новина, що нею Господь хоче сьогодні поділитися з нами».

Євангелист вказує на те, що Марія «стійко стояла біля стіп» Свого Сина. Це не було «ухильне чи боязке стояння». Поставою Свого тіла Вона дає зрозуміти, що «ніхто й ніщо не зможе забрати Її з цього місця». «Насамперед, – зауважив проповідник, – Марія постає перед нами саме так: поруч з тими, які страждають, з тими, від яких утікає ввесь світ», поряд з тими, які «поза системою», за бортом суспільства, всіма зневажувані.

Марія вчить справжньої близькості до ситуацій болю

«Марія показує нам те, як слід стояти поряд з такими ситуаціями; це не є прогулянкою чи коротким візитом, це не є “туризмом солідарності”. Необхідно, аби ті, які переживають дійсність болю, стійко та постійно відчували нас поруч з собою, на своєму боці, щоби всі відкинені суспільством немов непотріб змогли відчути присутність цієї тактовно близької Матері, бо в страждаючій людині присутні відкриті рани Її Сина Ісуса», – сказав Святіший Отець, заохочуючи не боятися виходити назустріч людям, щоби втішати їх і супроводити, не боятися «досвідчити силу ніжності» та «задля інших ускладнювати собі життя».

Бути близько й прийняти одне одного – не одне і те ж

Далі Папа звернув увагу на те, що Ісус закликає Марію прийняти улюбленого учня як Свого сина. В Євангелії записано, що вони стояли разом, однак, «Ісус помітив, що цього недостатньо, що вони ще не прийняли себе взаємно». «Бо можна стояти поряд з багатьма людьми, поділяти ту саму домівку, квартал, місце праці; можна поділяти віру, споглядати й втішатися тими самими таємницями, але не прийняти, не здійснити сповнене любові прийняття іншого», – пояснив проповідник, додаючи:

«Як же ж багато подружніх пар можуть розповісти історію свого перебування близько, але не разом; як же багато юнаків і дівчат з болем переживають цю віддаленість від дорослих; скільки ж то похилих віком відчувають холодний догляд, а не сповнені любові опіку й прийняття».

Близькість потребує прощення

Святіший Отець визнав, що, іноді, трапляється так, що коли ми відкрилися на інших, це було нам дуже боляче. Правдою є і те, що в нашій політичній дійсності ще досі «болюче свіжою» є історія протистояння між народами.

«Марія постає перед нами як жінка, відкрита на прощення, на те, щоби відкласти набік образу та недовіру; Вона відмовляється від того, щоб нарікати на те, що “могло би статися”, якби друзі Її Сина, священики Її народу, урядовці повелися по-іншому, не дозволяє розчаруванню та безпомічності перемогти Себе. Марія вірить Ісусові та приймає учня, бо саме стосунки, які зцілюють та визволяють нас, є тим, що відкриває нас на зустріч і братерство з іншими, відкриваючи в ближньому Самого ж Бога», – сказав Папа.

У цьому контексті він процитував єпископа Болеславса Слосканса, похороненого в аглонській базиліці, який після арешту та вигнання писав своїм батьками: «З глибини свого серця прошу вас: не дозвольте, аби помста чи гнів знайшли шлях до вашого серця. Якщо на це дозволимо, то не будемо справжніми християнами, але – фанатиками».

Дозволити себе прийняти

Врешті, як зауважив Святіший Отець, Марія постає перед нами як жінка, що дозволила Себе прийняти, «смиренно погодилася стати частиною справ учня». Свого часу, під час весілля, на якому забракло вина, Вона наказала слугам робити те, що скаже Ісус, а тепер, «як слухняна учениця» пристосовується до ритму наймолодшого. Адже гармонія завжди «коштує», коли ми є різними, коли нас відрізняють роки, історія, обставини.

«Коли з вірою вислуховуємо наказ приймати й бути прийнятими, стає можливим будувати єдність в різноманітності, бо відмінності нас не ділитимуть і не спинятимуть, але будемо здатними заглянути далі, побачити інших в їхній найглибшій гідності, як дітей того самого Небесного Отця», – сказав Папа, підсумовуючи:

«Під час цього, як і кожного, Євхаристійного богослуження ми спогадуємо цей день. Біля підніжжя хреста Марія нагадує нам про радість бути визнаними, як Її діти, а Її Син Ісус запрошує нас забрати Її до свого дому, поставити Її в центрі нашого життя».

Прощання Папи з Латвією

Наприкінці Святої Меси, після подячного слова місцевого єпископа Яніса Буліса, який також очолює Латвійську Єпископську Конференцію, Глава Католицької Церкви склав подяку всім, хто різними способами співпрацював у приготування цього візиту, висловивши окрему вдячність Президентові та владі за їхню гостинність. Він також представ свій подарунок: «Святій Богоматері на цій “Марійській землі” дарую особливу вервицю: нехай же Пречиста Діва завжди охороняє вас та супроводжує», – побажав він.

Після завершення богослуження Папа від’їхав до місцевої вертолітної площадки, де відбулася коротка церемонія прощання за участю Глави Держави. Гелікоптер ВПС Латвії вирушив до столиці сусідньої Литви, адже апостольська нунціатура у Вільнюсі стала резиденцією Святішого Отця на увесь період тривання його 25-ї Апостольської подорожі.