Папа: Церква росте і розвивається за допомогою свідчення у Святому Дусі
«Церква не росте через прозелітизм, а за допомогою притягання, тобто росте через свідчення, яке вона силою Святого Духа дає іншим», – цитуючи Папу Венедикта ХVІ, на цьому наголосив Святіший Отець Франциск перед Богородичною молитвою «Ангел Господній» у неділю, 30 вересня 2018 р.
«Хто не проти нас, той за нас»
Євангельський уривок, який цього дня був прочитаний у римо-католицьких храмах, розповідає про одне важливе повчання, яке Ісус Христос дає Своїм учням. Євангелист Марко розповідає, що апостоли зауважили одного чоловіка, який не належав до грона Христових учнів, проте, виганяв бісів іменем Ісуса. Це не надто сподобалось учням і вони хотіли заборонити йому це робити. Апостол Йоан, відзначаючись молодіжною заповзятістю, розповів про цю ситуацію Учителеві, шукаючи у Нього підтримки. Але Спаситель чинить цілком відмінно, ніж сподівався апостол, відповівши: «Не бороніть йому. Немає бо такого, хто робив би чуда Моїм ім’ям і міг би незабаром Мене лихословити. Бо хто не проти нас, той за нас» (Мк. 9, 39-40).
Поведінка замкненості і внутрішня свобода
Апостол Йоан та інші учні виявили поведінку замкненості перед подією, яка не входила у їхні схеми; в цьому випадку мова йде про добру діяльність чоловіка, який, однак, перебуває «ззовні» і не належить до кола Христових послідовників. Натомість, Спаситель виявляє Свою відкритість, бачачи в такій діяльності того чоловіка свободу Святого Духа, Який не є обмеженим і діє там, де бажає. За словами Глави Католицької Церкви, також поведінкою Ісус хоче навчити Своїх учнів, а також і нас, внутрішньої свободи.
Необхідність зробити іспит сумління
Вселенський Архиєрей наголосив, що кожному з нас потрібно призадуматись над цим біблійним епізодом та зробити іспит совісті. Поведінка апостолів є дуже людською, дуже поширеною, яку ми можемо надзвичайно часто зустріти у християнських спільнотах усіх часів, а можливо, й у нас самих.
Іноді, в добрій вірі, в нашій ретельності, ми бажаємо оберегти автентичність певного досвіду, захищаючи засновника чи лідера якихось фальшивих імітацій. В той же час, можна зауважити страх суперництва: хтось може приманити до себе новий послідовників. З цієї причини стає важко побачити та належно оцінити добро, яке чинять інші. Проте, не слід боятися, бо Церква не росте через прозелітизм, а за допомогою притягання, тобто росте через свідчення, яке вона силою Святого Духа дає іншим.
Поведінка справжнього учня Ісуса
Велика свобода Господа Бога, в якій Він дарує Себе нам, є для нас викликом та запрошенням змінити нашу поведінки та наше наставлення щодо інших. Ісус запрошує нас не думати категоріями «друг» і «неприятель», «у спільноті» і «поза нею», «моє» і «твоє», але виходити за межі цих критеріїв, відкрити своє серце на те, щоб визнати Божу присутність та діяльність навіть в тих середовищах, які для нас є незвичними, та у людях, які не належать до нашого кола. Мова йде про те, щоб бути уважнішими до справжності добра, краси та правди; як справжні послідовники Ісуса Христа, ми не повинні осуджувати інших, але зробити добрий іспит совісті та без жодних компромісів «відтяти» усе те, чим ми можемо згіршити ще слабких у вірі осіб.
Після повчання, проказавши з присутніми на площі Святого Петра у Ватикані молитву «Ангел Господній», Папа Франциск уділив усім своє Апостольське благословення.
About The Author
