Глава УГКЦ: «Не можна називати себе учнем Христовим, а відноситися до своєї жінки, до своїх дітей по-поганськи»

Не можна бути християнином лише частково. Або ти цілковито всім своїм єством віддаєш себе Христові, або ти не є справжнім учнем Христовим. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав сьогодні, 30 вересня 2018 року, під час 23-ої Міжнародної прощі вервиці у с. Погоня на Прикарпатті.

Цьогорічна Проща вервиці присвячена Року Божого Слова та 1030-літтю Хрещення України-Руси. З Главою УГКЦ співслужили Архиєпископ і Митрополит Івано-Франківський Володимир (Війтишин), Екзарх Харківський владика Василь (Тучапець), Єпископ-помічник Мукачівської єпархії владика Ніл (Лущак), отці-василіяни та духовенство з різних куточків України.

Предстоятель відзначив, що сьогоднішня неділя, яка безпосередньо слідує після великого християнського свята Воздвиження Христа Господнього, називається Неділею після Воздвиження. Тобто неділею, коли ми продовжуємо роздумувати, духовно входити у таїнство Ісусового хреста. У цю неділю Христова Церква начебто запрошує нас зрозуміти, як те, що сталося тоді на хресті, торкає сьогодні християнина третього тисячоліття.

Сьогодні євангелист Марко, сказав проповідник, дає нам три засади, аби ми зрозуміли, що означає бути християнином. Сам Христос сьогодні каже до нас: Хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде за мною. Ці три істини християнського буття випливають з таїнства хреста Господнього.

Перше правило – зректися себе самого.

«Що це означає? Що має на увазі Ісус Христос? Не можна бути християнином лише частково. Не можна бути християнином лише кілька годин чи хвилин на день, лише один чи кілька днів на тиждень. Або ти цілковито всім своїм єством віддаєш себе Христові, або ти не є справжнім учнем Христовим. Бути християнином означає усього себе, усе своє життя, усі свої мрії посвятити Богові. Бути християнином означає дозволити, аби сила Божа пройняла мене цілковито», – наголосив Блаженніший Святослав.

«Найбільшою бідою Церкви, – вважає Глава УГКЦ, – у нашому часі є те, що деколи ми, християни, є християнами і віруючими тільки частково, наполовину. Ми часто славимо Господа Бога, до Нього молимося, але живемо так, ніби Бога не існує».

«Бо не можна називати себе учнем Христовим, – наголосив духовний лідер українців, – а відноситися до своєї жінки, до своїх дітей по-поганськи. Не можна назвати себе християнином, тим, який вмер для гріха і живе для Бога, а бути вчителем, лікарем чи політиком на поганський взірець. Бо тоді до нас стосуються слова пророка Ісаї: Той народ вустами мене прославляє, а серце його є далеко від мене. Якщо ми хочемо, аби одного дня ми відчули на нашому особистому досвіді, що Господь Бог мене може реально спасти, для цього треба цілковито віддати себе Богові».

Глава Церкви пригадав, що ми вже один раз відчули це в нашій історії, коли в один день впали наші окови, той, хто нас переслідував, зник як роса на сонці. Той, хто думав, шо покінчив з Церквою назавжди, сьогодні лежить повалений. А ми як люд Божий воскресли. Але щоб сталося це з нами сьогодні, нам треба відректися від себе самого.

Друге правило – взяти на себе свій хрест.

«Один із отців Церкви говорив так: взяти на себе свій хрест, то не означає лише пасивно терпіти невигоди цього життя. Бо так роблять і погани, і невіруючі, які в безнадії опускають руки і пливуть за течією. Взяти на себе свій хрест – взяти участь у таїнстві життя, смерті і воскресіння Христового. Це означає відчути те, що сталося у Христі, стається сьогодні в мені. Сьогодні я страждаю разом з ним. Коли хтось сьогодні обпльовує Христа, він плює на мене, на мою тотожність, на те, ким я є», – вважає Блаженніший Святослав.

Взяти на себе свій хрест, переконує Архиєрей, – взяти на себе відповідальність за свідоцтво християнського життя, щоб усі через моє щоденне життя побачили, що я є вірний учень Христовий.

І третє – йти за Христом.

«Як часто ми є розгублені і не знаємо куди йти. Як часто ми хочемо йти в одному керунку, а нас тягне в інший. Сьогодні Христос каже: залиш усе і йди за мною, рухайся туди, куди я веду історію людства сьогодні. Іди за мною, бо я є дорога, правда і життя. Дорога за Хрестом є дорогою до воскресіння, у вічне життя», – додав проповідник.

Глава Церкви привітав прочан і подякував їм за те, що тримають у руках вервицю. «Бо Христова вервиця є свідченням того, що історія спасіння, над якою ми роздумуємо, стає історією спасіння мого особистого життя, історією моєї Церкви і мого народу. Дякую, що ви любите цю молитву і свідчите з нею свою віру щоденними вчинками і ділами. Дякую батькам і матерям, які вчать молитися своїх дітей», – сказав Предстоятель УГКЦ.

Як важливо, зауважив Блаженніший Святослав, аби діти бачили, як моляться їхні тато і мама. «Знаєте, скільки сьогодні є дітей, які ніколи не бачили, як моляться тато або мама. Це є діти, перед якими ми завинили, ми, як християни, як Церква», – вважає проповідник.

Насамкінець Глава Церкви попросив помолитися за Папу Франциска. «У ці останні дні я мав нагоду з ним молитися і він закликав усю Вселенську Церкву в жовтні місяці молитися на вервиці. Ми знаємо, як сьогодні з усіх усюд диявол особисто атакує Святішого Отця. Він потребує нашої молитви, нашої допомоги, солідарності і єдності. А хто як не ми, Українська Греко-Католицька Церква, яка понині на своєму тілі носить рани мучеництва за вірність наступнику апостола Петра», – відзначив Предстоятель.

Попросив також про молитву за нашу народ, за нашу Церкву та за українську молодь.