Про здобутки і виклики пенітенціарної реформи, як їх бачать капелани, почули на профільному комітеті Верховної Ради
4 жовтня 2018 р. у Верховній Раді відбулося чергове ХХІІІ засідання робочої групи Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та Міністерства юстиції щодо реформування пенітенціарної системи.
Під час засідання робоча група розглянула питання доцільності збільшення верхньої межі покарання у виді позбавлення волі на певний строк, удосконалення порядку встановлення адміністративного нагляду та результатами діяльності робочої групи Міністерства юстиції з питань удосконалення психологічної допомоги засудженим та особам, узятим під варту. Відтак, з доповіддю про здобутки і виклики пенітенціарної реформи виступив о. Костянтин Пантелей, Голова Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України, Голова правління Української християнської міжконфесійної місії «Духовна і благодійна опіка в тюрмах», священик Української Греко-Католицької Церкви. Подаємо її для ознайомлення.
Моніторинг реформування пенітенціарної системи очима капеланів.
Законодавче забезпечення прав персоналу і в’язнів на душпастирську опіку (Док. 419-VIII, від 14.05.2015) стало чинником значущих перемін пенітенціарної системи та є найважливішим досягненням останніх 30-и років її історії. Адже, беручи до уваги сумні 80-і роковини Великого терору 1937-38 рр., душпастирі могли перебувати за мурами установ виконання покарань виключно як в’язні. Присутність капеланів стала також нагодою ефективного «зворотного зв’язку» для усвідомлення процесів, які відбуваються у пенітенціарній системі. Ось деякі з них.
1. Найважливіші результати реформи – застосування альтернативних кримінальних покарань, створення центру Пробації, зменшення кількості в’язнів, гуманізація умов утримання. Відбулося підвищення статусності персоналу пенітенціарної системи: вони стали працівниками органів й установ Міністерства юстиції. Потенціал цього відповідального становища буде й надалі впливати на позитивні зміни у системі.
2. Проте плинність кадрів триває. Не рятує підвищення платні. Чисельні деморалізуючі фактори професії, нажаль, пов’язані не лише з криміногенним складом осіб, утримуваних під вартою і певною «токсичністю» в’язничного середовища. Вплив цього середовища на особу працівника, якого держава сподівається найняти на більш-менш тривалий час служіння у пенітенціарній сфері, державою не враховується.
3. Капелани наполегливо дораджують:
1) визнати необхідність, у структурі робочого часу, виведення (за певним графіком) груп працівників системи з безпосереднього перебування у в’язничному середовищі для проведення заходів службової підготовки, формації та реабілітації;
2) враховувати це у плануванні штату й інфраструктури установ, а також цільового призначення приміщень поза контуром охоронюваної території.
4. На діяльності персоналу позначилися й інші негативні чинники, серед яких службовці називають брак належного фінансування системи з бюджету держави та необхідність вирішувати питання повсякденного її функціонування альтернативними методами, частина з яких є прямо неприйнятна. Також керівництво і працівників органів й установ ДКВС необхідно захистити від деморалізуючого тиску напередодні й під час виборів. Це, на жаль, траплялося 2004, і 2010, і 2014 років. Можливість ув’язнених брати участь у чесних і прозорих виборах є важливим шансом у демократичній державі, який повинен бути забезпеченим. Або існує необхідність задуматися про скасування такого права в’язнів, щоб уникнути маніпуляцій.
5. Існує необхідність сприяння діяльності профспілки пенітенціарної галузі. Адже de jure саме ця організація виступає посередником захисту і соціального діалогу між пенітенціарієм і державою.
6. Забезпечення у системі, незалежно від статі, рівних можливостей для займання посад і професійного росту є дуже важливою стратегією, проте небезпечно нехтувати специфікою системи й питаннями безпеки задля створення сухих квот 50/50. Вже сьогодні питома вага жіночого персоналу, який виконує службу у чоловічому середовищі в’язнів збільшилася через відтік кадрів, що є потенційно небезпечним.
7. Соціуму необхідно доносити складність і шляхетність професії та підносити моральний статус працівника. Подібно як Свято Покрови 14 жовтня є днем вшанування українських військових, пропонуємо свято Преображення, що припадає на 19 серпня, як день вшанування працівників пенітенціарної системи. Адже основа їх діяльності – переміна через покаяння особи, що скоїла злочин, та її реінтеграція із суспільством.
8. Службовцям потрібно розробити дизайн і випустити нові однострої. Сьогодні персонал купує форму найрізноманітніших зразків за власні кошти.
Прямий ефір за посиланням: https://m.youtube.com/user/miroshnichenkoYR
Світлини Яни Баранової, ГО “Золотий вік”
About The Author
