Папа: Не допустімо, аби під час Різдва Ісус залишився незауваженим

«Під час Адвенту переживаємо не лише очікування Різдва; ми запрошені також пробудити в собі очікування славного очікування повернення Христа, коли Він повернеться наприкінці часів, приготовляючись до фінальної зустрічі з Ним через послідовні та сміливі рішення», – сказав Папа Франциск, промовляючи до римлян та прочан, які опівдні, 2 грудня 2018 р., зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, щоб послухати його недільне повчання, проказати молитву до Пресвятої Богородиці та отримати Апостольське благословення.

В очікуванні нового майбутнього

Як зауважив Святіший Отець, протягом цих тижнів ми покликані виходити із покірливого та підданого звичкам життя, оживляючи надії та мрії про нове майбутнє. І слова Ісуса, записані святим Лукою, про останні дні «перестерігають нас від того, аби піддатися гнітові егоцентричного стилю життя».

Зокрема, особливо «проникливо» звучать слова: «Вважайте на самих себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненаситністю, пияцтвом і життєвими клопотами, і щоб не надійшов на вас той день несподівано. Тож пильнуйте, молячись». Отож, бути пильними та молитися – це стиль, з яким слід переживати період Адвенту.

Пробудитися з оспалості

«Внутрішня оспалість народжується із того, що постійно обертаємося навколо себе самих та залишаємося заблокованими в замкненості власного життя з його проблемами, радощами та болями, але завжди навколо себе самих. І це втомлює, набридає, замикає надію. Саме в цьому корінь в’ялості та лінивства, про які говорить Євангелія», – сказав Папа, підкреслюючи, що Адвент запрошує нас до пильності, «оглянувшись поза себе, поширюючи думку та серце, щоб відкриватися на потреби людей, ближніх, на бажання нового світу».

За словами Наступника святого Петра, йдеться про прагнення багатьох народів, «розтерзаних голодом, несправедливістю та війною», про прагнення убогих та покинутих. Отож, Адвент – це слушний час, аби «відкрити своє серце» та «поставити конкретне запитання про те як і для кого видаємо своє життя».

Підвестися на молитву

Другим наставлення для того, щоб добре прожити час очікування Господа, є молитва. «Випростайтеся і підійміть свої голови, бо наближається ваше викуплення», – закликає Ісус.

«Йдеться про те, щоби підвестися та молитися, звертаючи свої думки та своє серце до Ісуса, Який надходить. Підводимося тоді, коли когось або чогось чекаємо. Ми очікуємо Ісуса та хочемо чекати на Нього в молитві, яка тісно поєднана з пильністю», – сказав Папа, додаючи, що коли думати про Різдво лише в контексті споживацтва: що можу купити, що мушу зробити, аби влаштувати світське свято, «Ісус пройде мимо й не знайдемо Його». «Ми, – наголосив він, – чекаємо на Ісуса та хочемо очікувати Його в молитві, що тісно пов’язана з пильністю».

Щоб не втратити ідентичність

«Але яким же є горизонт нашого молитовного очікування?». Відповідаючи на це запитання, Святіший Отець зауважив, що в Біблії на нього вказують, насамперед, пророки. Зокрема, Єремія, промовляючи до народу, випробовуваного вигнанням, якому загрожувала втрата ідентичності, переказує Господнє слово: «Ось настануть дні, і Я здійсню те добре слово, що сказав […]. Зрощу для Давида пагін праведності, що вчинить суд на землі й справедливість». І цим «пагоном» є «Ісус, Який надходить і Якого ми очікуємо».

«Також і нам, християнам, що теж є Божим людом, загрожує зісвітчитися та втратити ідентичність, більше того, “паганізувати” християнський стиль життя», – сказав Папа, додавши, що цього пророчого слова потребуємо також і ми.

«Нехай же Пречиста Діва Марія, Яка несе нам Ісуса, жінка очікування та молитви, допомагає нам скріпити наше уповання на обітниці Її Сина Ісуса, щоб допомогти нам досвідчити, що серед історичних перипетій Бог завжди залишається вірним та послуговується також і людськими помилками, щоби виявити Своє милосердя», – побажав Святіший Отець, розпочавши проказування молитви «Ангел Господній».