Блаженніший Святослав: “Жива парафія” — ключова подія нашої Церкви, яка визначить наш спосіб життя і душпастирства на багато років вперед

Стратегія “Жива парафія” стала загальноцерковним рухом УГКЦ. Ба більше, цією чіткою візією цікавляться інші Церкви для покращення свого служіння людям. Адже Церква повинна бути насамперед живою спільною для людей, а не тільки інституцією.

На цьому наголосив Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав у своєму слові до присутніх під час Всецерковної зустрічі координаторів програми “Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом”, яка нещодавно відбулася у Львові.

“Зустріч координаторів стратегії “Жива парафія”, які зібралися з усього світу в Патріаршому домі, є ключовою подією в житті нашої Церкви, яка визначить наш спосіб життя і душпастирства на багато років вперед… Тема мого виступу отримала назву: “2020, а що далі?”, — зазначив Глава Церкви.

Він вважає, що процес під назвою “Жива парафія” перетворився на загальноцерковний рух. Адже у парафіях знають, що така стратегія існує; знають, що парафія повинна бути живою.

“За ці роки я зміг представити нашу стратегію “Жива парафія” Папі Бенедикту XVI. Коли він побачив нашу стратегію, то сказав: “Це якраз те, що я хочу зробити у Вселенській Церкві під назвою “Нова Євангелізація”. А коли я цю стратегію показав Папі Франциску, він відповів, що це є те ж саме, що він називає душпастирським наверненням. Тобто ми абсолютно не пасемо задніх. Коли рік тому відбулася остання Пленарна зустріч Конгрегації для Східних Церков, то нашою стратегією “Жива парафія” зацікавилися чимало Церков. Ця ідея, важлива модель виходить за межі нашої Церкви”, — розповів духовний лідер греко-католиків.

Ба більше, Предстоятель поділився певними думками, гіпотезами щодо того, як би він міг відповісти на питання: “А що далі?”.

“По-перше, за ці 10 років ми справді доклали усі наші ресурси та зусилля для того, щоб оживити парафію. В центрі нашої уваги була (схема) “парафія — священик — люди”. Проте парафія не існує як відокремлене, незалежне тіло. Вона є невіддільною інтегральною частиною церковної спільноти. Постає питання: як саме ця парафія відчуває чи живе у сопричасті з іншою парафією в одній єпархії; яким чином ця парафія відчуває своє сопричастя і єдність зі своїм єпископом? Тобто ми бачимо, що тепер є велика небезпека фрагментації наших єпархій”, — зауважив Блаженніший Святослав.

А згодом додав: “По-друге, командою по впровадженню стратегії повинна бути Патріарша курія. Тепер буде відбуватися процес передачі повноважень, але в цьому контексті, Патріарша курія повинна змінитися. Зараз вона переживає реформу і має відповісти на питання: “Якої Патріаршої курії тепер потребує наша Церква?”. Якщо йдеться про майбутнє, то функцію, яку виконує владика Кен Новаківський, буде виконувати адміністратор Патріаршої курії”.

На думку очільника греко-католиків, наступний інструмент, який допоможе сформулювати стратегію “Живої парафії” — це Патріарший Собор, який відбудеться у 2020 році. Тема Патріаршого Собору “Єдність Церкви, еміграція і глобальний вимір УГКЦ”. А центральною темою Синоду Єпископів УГКЦ у 2019 році якраз буде присвячена єдності Церкви.

Предстоятель у своєму слові до присутніх зауважив, що Церква повинна бути передусім спільнотою для своїх вірних: “Молодь на Папському Синоді влучно зазначила: “Нам не так потрібна Церква як інституція, нам потрібна Церква як спільнота, яка б нас прийняла і супроводжувала”. Спільнота — це щось таке тепле, близьке, особове. А інституція — завжди щось абстрактне, безособове. Спільнота виникає внаслідок сопричастя. Що нас робить спільними? Питання ідентичності є надто важливим. Зараз люди ідентифікують себе з тією чи іншою парафією і Церквою цілком інакше, ніж це було 10 років тому. Я пригадую слова владики Петра Стасюка, який зазначив: “Що нас ідентифікує як єдину Церкву в усьому світі? Вже не мова, навіть не національна ідея, а спільна Літургія, яка є виявом нашої віри”.

“Тож якою ви хочете бачити нашу Церкву у 2030 році? Які є механізми досягнення стратегії? Якими є інструменти для втілення того, якими ми разом хочемо бути в майбутньому?..” — наприкінці закликає до роздумів Блаженніший Святослав.