Папа: Чого вчимося у школі Марії, «педагога з Євангелії»?
«Марія вчить нас, що в мистецтві місії та надії непотрібно ні багатослів’я, ні програм, Її метод дуже простий: Вона вирушила в дорогу та співала», – на цій думці, почерпнутій з події відвідин Марією Єлизавети та з Її подячної пісні «Величай, душе моя, Господа», Папа Франциск зосередив свою проповідь, яку він виголосив під час Святої Меси в наміренні Латинської Америки, яку він очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані в середу, 12 грудня 2018 р., в літургійний спомин Пресвятої Діви Марії Ґвадалупської, Небесної покровительки цього континенту.
Швидко вирушила, аби супроводити
Як зауважив проповідник, Євангелія описує Марію після Благовіщення як Ту, що швидко пустилася в дорогу. Швидко, але без тривоги, «поспішила до домівки Єлизавети, аби супроводити її на останньому етапі вагітності, поспішила до Ісуса, коли на весіллі забракло вина, й уже сивочола задля років, поспішила на Голтоту, аби стояти в підніжжі хреста».
Вона прибула до Тепеяка, «щоб супроводити Хуана Дієґо та постійно крокує континентом», коли разом з іконкою, образочком, медальйончиком, проказуванням вервиці чи «Радуйся, Маріє», входить «до домівки, тюремної камери, лікарняної палати, старечого дому, школи чи реабілітаційного осередку», аби сказати: «Чи ж не перебуваю тут я, що є твоєю матір’ю?».
У школи Марії вчимося бути там, де ми повинні бути
«У школі Марії, – сказав Папа, – вчимося перебувати в дорозі, аби прибувати туди, де ми повинні бути: в ногах і на ногах перед багатьма життями, які загубили, або в яких викрали надію».
«У школі Марії вчимося виходити до кварталу чи міста не у зручному взутті магічних рішень, миттєвих відповідей та наслідків; не силою фантастичних обіцянок псевдопрогресу, який крок за кроком не робить нічого іншого, крім узурпації культурних і родинних ідентичностей та вихолощення наших народів з тої життєдайної основи, що допомагала вистояти», – вів далі Святіший Отець, додаючи, що «в школи Марії вчимося крокувати містом, насичуючи серце багатокультурним багатством, яке населяє континент».
Прямувати, несучи радість
Проповідник зауважив, що Марія приходить, приносячи радість людини, яка «оспівує чудесні речі, які Бог здійснив через незначність Своєї слугині». А як добра Мати, прийшовши, викликає спів, «даючи голос багатьом людям», які почувалися неспроможними співати: дає слово святому Іванові, що заворушився в лоні матері, Єлизаветі, яка починає благословляти, старцеві Симеонові, що починає пророкувати, Вона навчає втілене Боже Слово «лепетати Свої перші слова»…
У школи Марії вчимося бути «автентичними протагоністами»
«У школі Марії вчимося, що Її життя позначене не саморекламою, але здатністю чинити так, аби інші були головними дійовими особами. Вона дає мужність, навчає говорити і, насамперед, заохочує жити сміливістю віри та надії», – сказав Папа, зазначаючи, що таким чином проглядається обличчя Господа, Який «виявляє Свою могутність, запрошуючи брати участь в будуванні Його живої святині». Своїм Материнським серцем Марія «намагається підвести і повернути гідність всім тим, які з різних причин і за різних обставин були покинуті та забуті».
За словами Святішого Отця, у школі Марії також вчимося «протагонізму, який не потребує принижувати, зневажати, дискредитувати чи висміювати інших, аби почуватися важливим, який не вдається до фізичного чи психічного насильства, щоби почуватися безпечним і захищеним». Такого, що «не боїться ніжності» та знає, що «його найкращим лицем є служіння», тобто, «автентичного протагонізму»
«В Марії, – підсумував Папа, – Господь спростовує спокусу надавати першість силі погрози та могутності, крикові сильнішого, або самоутверджуватися на основі брехні чи маніпуляцій. З Марією Господь оберігає віруючих від того, щоби їхнє серце закам’яніло, аби вони могли постійно пізнавати оновлену та оновлюючу силу солідарності, спроможну почути пульсування Бога в серцях людей».
About The Author
