Конгрегація Доктрини Віри про дозволеність гістеректомії в крайніх випадках
31 липня 1993 року Конгрегація Доктрини Віри опублікувала «Відповіді» на сумніви, пов’язані з «непрохідністю маткових труб» та інших питань. У цих відповідях зазначено, що морально дозволеним є гістеректомія, видалення матки, у випадку, коли вона становить серйосну актуальну загрозу для життя чи здоров’я матері, а недозволеним є видалення матки та створення непрохідності маткових труб, через їх перев’зування, як методів прямої стерилізації, аби запобігти вагітності, що могла би представляти певний ризик для матері.
Останніми роками на розгляд Святого Престолу було передано деякі конкретні випадки гістеректомії, які відрізняються від тих, які були взяті до уваги у 1993 році, адже стосуються тих ситуацій, в яких прокреація є неможливою. З цієї причини 3 січня 2019 р. Конгрегація Доктрини Віри оприлюднила «пояснювальну примітку», яка бере до уваги цей новий випадок та доповнює «Відповіді» 1993 року.
Перед експертами Конгрегації постало наступне запитання: чи дозволена гістеректомія, коли матка перебуває в такому необоротному стані, в якому вона нездатна до дітородження, і медичні експерти дійшли до переконання, що ймовірна вагітність викличе спонтанний викидень ще перед тим, як плід зможе досягти стану життєздатності? Відповідь була наступною: «Так, оскільки тут не йдеться про стерилізацію».
Елементом, який суттєво відрізняє актуальний сумнів від питань, розглянутих у 1993 році, – це впевненість медичних експертів у тому, що потенційна вагітність спонтанно перерветься ще перед тим, як плід досягне стану життєздатності поза межами матки. Тут не йде мова про трудність чи більший або менший ризик, але про подружню пару, нездатну до прокреації.
Метою стерилізації, що є морально недопустимою, є перешкодити функціонуванню репродуктивних органів з метою запобігти вагітності, що суперечить меті подружжя. Натомість, у розглянутому випадку є очевидним, що репродуктивні органи нездатні зберегти плід аж до стану його життєздатності, тобто неспроможні виконувати їхньої природної прокреативної функції. Ціллю прокреативного процесу є народження на світ дитини, але в цьому випадку народження живого плоду є біологічно неможливим. Тому, не йдеться про ситуацію недосконалого чи ризикованого функціонування репродуктивних органів, але про те, коли народження живого плоду є неможливим.
Отож, видалення репродуктивного апарату, нездатного до проведення вагітності, не вважається прямою стерилізацією, що є і залишається недопустимою як мета і як засіб.
Питання критеріїв оцінки того, чи вагітність може чи не може дійти до стану життєздатності, є медичним питанням. Тому, з моральної точки зору необхідно брати до уваги те, чи було зроблено все аби дійти до такого ступеня впевненості, який може осягнути медицина.
Крім того, «пояснювальна примітка» Конгрегації Доктрини Віри не вказує на гістеректомію як на завжди найкраще рішення, але тільки на те, що за вказаними вище умовами, таке рішення є морально дозволеним. Однак, не слід виключати також й інші можливості в порозумінні з лікарями та духовними наставниками. Папа Франциск схвалив вищезгадані відповіді Конгрегації Доктрини Віри щодо цього питання та розпорядився про їх публікацію.
About The Author
