Папа: Слово Боже не є ідеологією, а життям, яке дає зростання
«Глядіть, брати, щоби часом не було в когось з вас лукавого серця в невірстві, щоб відступити від живого Бога» (Єв 3, 12), – ці слова з третього розділу Послання святого Павла до Євреїв, на переконання Глави Католицької Церкви, є попередженням апостола до усіх членів Христової Церкви: мирян, священиків, монахинь, єпископів. Щоб краще зрозуміти це повчання, Папа запропонував зосередити увагу на трьох ключових словах із сьогоднішнього першого літургійного читання: закам’янілість, запеклість та спокушування.
Лукаві християни, позбавлені сміливості жити
Затверділе серце – це замкнене серце, яке не бажає зростати, а займає оборонну позицію. Може трапитись, що через якусь із багатьох можливих причин, як ось наприклад сильний біль, людина стає затверділою. Щось подібного трапилось із учнями Ісуса, які після Воскресіння прямували в Емаус, а також і з апостолом Томою. На переконання Папи, якщо людина залишається у цьому поганому наставленні, то її серце стає слабодухим, а слабодухе серце є лихим. Слабодухому християнинові бракує сміливості жити, тому він замикається і стає лукавим.
З огляду на це, Вселенський Архиєрей порадив кожному із нас запитати у себе самих: «А яким є моє серце? Чи воно є затверділим, замкненим? Чи я дозволяю моєму серцю зростати?» Він наголосив, що людина завжди зростає через випробування, труднощі. Також і як християни, ми зростаємо тоді, коли прямуємо вперед, падаючи і підводячись.
Запеклі християни, ідеологи
Наступне слово, над який заохотив застановитись Папа Франциск, було «запеклість». Як закликає Апостол Народів у своєму Посланні до Євреїв: «Заохочуйте один одного щодня, щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха» (Єв. 3, 13). Запеклість – це «духовна твердолобість», це бунт, впертість, замкненість у своїх переконаннях, небажання відкритись на Святого Духа. Це є характерна ознака ідеологів, гордовитих та пихатих людей.
На переконання Єпископа Риму, ідеологія – це запеклість. Боже Слово не є ідеологією, але благодаттю Святого Духа, воно є життям, яке допомагає зростати, завжди прямувати вперед та відчиняти серце на Святого Духа та знаки часу. Варто перевірити себе, чи бува ми не є твердолобими, запеклими у своїх переконаннях, немов в ідеології; чи вміємо слухати інших; чи здатні на діалог?
Християни компромісу, раби спокушування
Спокушування – це третє слово, над яким зупинився Глава Католицької Церкви, проповідуючи під час сьогоднішньої Святої Меси. Це слово пригадує нам про спокушування людини дияволом, що є великим богословом, але – невіруючим, повним злоби та бажання домінувати над серцем людини. І він знає, як цього досягнути. На переконання Папи, саме лукаве серце дозволяє на те, щоб бути спокушуваним і ця спокуса призводить його до закам’янілості, замкненості та запеклості.
Спокушування або навертає і перемінює життя, або спонукає до компромісів і тоді людина переконує себе, що служить Богові, але також не відмовляється від тих спокус, які їй підсуває диявол: християнин розпочинає подвійне життя. Скільки разів і ми йдемо на компроміс: ми знаємо Божі Заповіді, Господь через Святого Духа нам дає можливість бачити правдивий шлях, яким потрібно прямувати, але ми все одно обираємо те, що нам подобається, шкутильгаємо на дві ноги, як про це каже старозавітній пророк Ілля.
На закінчення проповідник побажав, щоб Святий Дух просвітив нас, аби ми не мали лукавих сердець: замкнених, які ведуть до слабодухості; запеклих, які провадять до бунту та ідеологій; спокушених, які вчиняють нас рабами та спонукають до компромісів з дияволом.
About The Author
