Кардинал Турксон про вчення Папи Франциска щодо душпастирської опіки хворими
«Даром прийняли, даром давайте» (Мт 10, 8) – таку тему має цьогорічний Всесвітній день хворого, урочисте відзначення якого відбудеться 11 лютого 2019 р. в індійському місті Калькутта. З цієї нагоди до міста, де жила і працювала свята Мати Тереза, прибула делегація Дикастерії сприяння цілісному розвиткові людини, очолювана її Префектом кардиналом Петером Турксоном. Виступаючи під час наукового конгресу, присвяченого богословським підвалинам душпастирства в сфері охорони здоров’я, кардинал Турксон застановився над вченням Папи Франциска щодо турботи Церкви про хворих.
Турбота про бідних і звіщення Євангелія
Доповідач зазначив, що «Церква, через своїх вірних й інституції, завжди давала свідчення особливої турботи про хворих і стражденних, наголошуючи на їхній непорушній людській гідності також і в особливих моментах людського існування». «Ідіть і оздоровлюйте недужих» (Лк 10, 9; Мт 10, 7-8; Мк 6, 12-13.) – саме ця місія, яку Христос доручив Церкві, спонукає її вірних турбуватися про недужих і страждаючих. Ієрарх зазначив, що, піклуючись про бідних, ми повинні також звіщати Царство Небесне, бо «в Христовому світлі біль набуває нового значення».
Наголошуючи на заанґажуванні Папи Франциска у питання опіки хворими, Префект Дикастерії сприяння цілісному розвиткові людини запропонував роздуми над його промовами на цю тему, які можна узагальнити як «богослов’я супроводу та заклик піклуватися про хворих і страждаючих», що дає відповідь на запитання: «Як можна вчинити діяльне милосердя Христа до хворих і страждаючих присутнім в умовах нашого часу?».
Бачити Христа в обличчях недужих і стражденних
Кардинал Петер Турксон зазначив, що першу відповідь Папи на це питання знаходимо в його Апостольському напоумленні «Evangelii gaudium», в якому він говорить про сучасну субкультуру «відкинення немов непотребу». В цьому відкиненому людстві, що страждає, Святіший Отець, за словами доповідача, бачить «мовчазну присутність Христа», його стражденне обличчя і тіло. «Це жива, майже Євхаристійна, присутність, – наголосив кардинал Турксон, підсумовуючи слова Папи. – Подібно до того, як Христос, що жертвує Себе Самого на хресті, присутній в освяченому хлібі і вині, так само і зранений, стражденний Христос перебуває в страждальному тілі хворих і бідних, в ранах недужих».
Відповідаючи на запитання багатьох людей про причини страждання, Наступник святого Петра зазначає, що Христос не усунув з людського життя недуги і терпіння, але «беручи їх на Себе, перетворив їх, і надав їм нового значення»: останнє слово вже не за ними, бо в єднанні з Христом вони перетворюються з негативних у позитивні.
Хворі – цінний скарб для Церкви
Префект Дикастерії сприяння цілісному розвиткові людини підкреслив, що за словами Папи, недужі і стражденні люди мають важливу місію у Церкві, тому потрібно цінувати їхню присутність, розвиваючи душпастирську допомогу на різних рівнях. Завдяки своєму стражданню, яке хворі переносять з терпеливістю, миром і надією в серці, вони стають цінним скарбом і даром для Церкви.
Подібно до Господа, розділяти людський біль
Далі кардинал Турксон звернув увагу на ще один важливий момент дбання про хворих, на якому наголошує Папа Франциск: супровід недужих і стражденних повинен передавати впевненість в тому, що кожна людина може досвідчити Божу участь в її болі. Доповідач додав, що такий супровід полягає не тільки у фізичній, але у «внутрішній, люблячій і мовчазній присутності», що поділяє страждання.
Ієрарх процитував уривок з Євангелії від св. Матея (8, 7), в якому Христос, вигнавши духів з багатьох біснуватих і оздоровивши недужих, промовив: «Щоб збулося сказане пророком Ісаєю: “Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби”. Як зазначив кардинал, ці слова вказують на те, що «в співчутливому діянні Христа можна побачити знак участі Самого Бога в стражданні людини».
Умови та мета служіння хворим
Кардинал Турксон зазначив, що у своєму вченні про турботу недужими Наступника святого Петра вказує на певні характерні риси супроводу, такі як великодушна посвята, визнання гідності і цінності хворого, вміння слухати та радість серця.
Щодо мети християнського служіння хворим, ієрарх наголосив, що згідно з вченням Папи Франциска вона полягає у тому, аби «нести надію і Божу усмішку у злигодні світу», тобто перетворювати страждання на добро і чинити добро тим, хто страждає.
Кардинал торкнувся ще одного важливого питання, що стосується душпастирської опіки хворими – святої Таїни Єлеопомазання, – зазначаючи, що Святіший Отець не раз вказував на те, що часто неправильно розуміють мету цієї Таїни, вважаючи її останнім обрядом. Відвідини священиком хворої людини, наголошував Папа, мають на меті не налякати її, а, навпаки, дати надію.
Церква покликана співчувати
На завершення своєї промови Кардинал Турксон зазначив, що потрібно вміти співчувати. Він вказав на приклад численних рідних і родичів хворих, про яких часто говорить Святіший Отець, і які «часто перебувають на грані своїх фізичних, психологічних і духовних сил, але вони і надалі надають допомогу і опіку, тихою молитвою, жестами любові і присутністю поряд з ліжками своїх хворих родичів».
Доповідач наголосив, що у душпастирській опіці хворими Церква повинна відповідати на заклик Папи Франциска «виходити за власні мури», «відкривати двері» і бути «польовим госпіталем». Святіший Отець неодноразово наголошував також, що численні християни, які свідчать своїм життям, закоріненим у справжню віру, можуть промовити словами праведного Йова: «Я був сліпому оком, кульгавому я був ногами» (Йов, 29,15). За словами кардинала Турксона, Папа висловлює переконання, що Церква, не зважаючи на все, вірить, що добро є сильнішим від зла, і що численні «добрі самаряни» і надалі трудяться сьогодні і любляче дбають про стражденних.
About The Author
