Папа: Нашим покликанням є палати, а не згаснути як попіл

Великий Піст полягає в тому, щоби наново відкрити, що ми покликані бути палаючим полум’ям, а не попелом, що гасне, що ми призначені до свободи дітей а не до рабства речей. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси з нагоди початку Великого Посту.

Ввечері, 6 березня 2019 р., він згідно з давнім звичаєм прибув на Авентинський пагорб Риму, аби розпочати цей період літургійного року разом з монашими спільнотами. Богослуження розпочалося у бенедиктинській базиліці святого Ансельма, з якої учасники молитви пройшли покаянною ходою до базиліки святої Сабіни. Там Святіший Отець очолив Євхаристійне богослуження з обрядами Попільної середи.

Повернутися до Господа

«Трубіть у ріг на Сіоні, призначте піст», – закликав Господь через пророка Йоіла. Коментуючи перше читання, Святіший Отець зазначив, що голос цієї сурми має на меті «сповільнити наше життя, яке завжди поспішає, але часто не надто добре знає куди». Це заклик зупинитися і сягнути до суттєвого, «постити від надмірного, що розсіює». І це звучання «будильника для душі» супроводжується «коротким і палким» Господнім закликом: «Поверніться до мене!».

«Великий Піст – це час, призначений на те, щоби наново віднайти життєвий маршрут. Бо на життєвій дорозі, як і на будь-якому іншому шляху, тим, що дійсно вартує є не втратити з поля зору мету, – підкреслив проповідник. – Коли ж, натомість, головним зацікавленням під час подорожі є розглядання пейзажів чи зупинки на перекуску, то не зайдемо далеко. Кожен з нас може запитати себе: чи на життєвій дорозі шукаю маршрут? А чи вдовольняюся жити одним днем, переймаючись лише добрим самопочуттям, вирішенням якоїсь проблеми й тим, щоб трохи розважитися? Яким є маршрут? Шукання здоров’я, яке сьогодні чимало людей ставлять на перше місце, але яке раніше чи пізніше промине? Може блага та добробут? Але ж не для цього ми живемо у світі. Поверніться до мене, каже Господь. До мене. Господь є метою нашої подорожі світом. Маршрут має бути визначеним до нього».

Визволитися від ілюзій

Як зауважив Святіший Отець, знак попелу на чолі покликаний допомогти нам віднайти маршрут, спонукаючи замислитися над тим, «що носимо в своїй голові». Наші думки часто слідують за проминаючими речами, тож дрібка попелу призначена для того, щоб «делікатно і правдиво» сказати нам, що від численних речей, за якими щоденно ганяємося, «нічого не залишиться».

«Панівна сьогодні культура показності, що спонукає жити для речей, які проминають, є великим обманом. Бо це немовби спалах полум’я: по його завершенні залишається лише попіл. Великий піст – це час, аби визволитися від ілюзії жити, ганяючись за попелом. Чотиридесятниця полягає в тому, щоби наново відкрити, що ми призначені бути завжди палаючим вогнем, а не попелом, що відразу гасне; для Бога, а не для світу; для вічності неба, а не для земного обману; для свободи дітей, а не для рабства речей», – наголосив Папа.

Три етапи

Далі проповідник вказав на те, що для цієї «подорожі повернення до суттєвого», якою є Великий Піст, Євангеліє пропонує три етапи, якими Ісус закликає пройти «без лицемірства». Ними є молитва, піст і милостиня, що повертають нас «до єдиних трьох дійсностей, які не проминають».

«Молитва наново пов’язує нас з Богом, милосердна любов – з ближнім, а піст – з собою самими. Бог, браття, моє життя, – підкреслив Святіший Отець, – це три дійсності, які не перетворяться в ніщо, в які потрібно інвестувати. Ось куди Чотиридесятниця спонукає нас скерувати свій погляд: до Висот через молитву, що визволяє від горизонтального, мілкого життя, в якому знаходиться час для себе, але забувається про Бога. А тоді – на іншого через милосердя, що визволяє від марноти посідання, від думки про те, що справи йдуть добре, якщо добре мені. Врешті, запрошує заглянути всередину себе через піст, що визволяє від прив’язаності до речей, від світськості, яка знечулює серце».

Звільнити серце від марноти

За словами Папи, наше серце завжди кудись спрямоване. Тому Ісус сказав: «Те твій скарб, там буде твоє серце». Воно, немов магніт, намагається пристати до чогось. І якщо прив’язане лише до «земних речей», то раніше чи пізніше «стане невільником»: речі, призначені служити нам, перетворюється в те, чому служимо.

«Зовнішній вигляд, гроші, кар’єра, розваги: якщо живемо задля них, вони стануть ідолами, які користуються нами», – мовив Папа, додаючи, що, натомість, прив’язуючись до чого, що не проминає, «віднаходимо себе самих і стаємо вільними». Тож Великий Піст – це «час благодаті», призначений для того, щоб звільнити серце від марноти.

Зосередити погляд на Розп’ятому

«На чому, отже, слід зосередити погляд впродовж велокопосного шляху? Це просто: на Розп’ятому. Ісус на хресті – це життєвий компас, який спрямовує нас до неба. Убогість дерева, мовчання Господа, Його обнаження задля любові показують нам необхідність простішого життя, вільного від надмірної гонитви за речами. Ісус із хреста навчає нас сильної відваги відречення. Бо обтяжені громіздкими тягарями ніколи не рушимо в дорогу», – сказав Святіший Отець, підсумовуючи:

«Чи важко жити так, як Він вимагає від нас? Так, важко, але це веде до мети. Нам це показує Чотиридесятниця. Вона починається з попелом, але веде до полум’я Пасхальної ночі, щоб відкрити, що Ісусове тіло в гробі не стало попелом, але славно воскреснуло».

Обряди Попільної Середи

Після проповіді й короткої призадуми, Папа Франциск поблагословив попіл, після чого розпочався покаянний обряд, властивий цьому богослуженню. Попіл на голову Святішого Отця наклав кардинал Йозеф Томко, вислужений префект Конгрегації Євангелізації народів, що носить кардинальський титул базиліки святої Сабіни. Далі Папа здійснив цей зворушливий обряд над кардиналами і своїми найближчими помічниками, в той час, як священики – над усіма учасниками Святої Меси.