Мужньо ризикнути задля Божої обітниці. Папа на День молитви за покликання
«Мужність ризику задля Божої обітниці» – такою є тема Послання Святішого Отця на наступний Всесвітній день молитви за покликання, який з ініціативи святого Павла VI відзначається в четверту неділю Пасхи й цього року припадатиме 12 травня. відправною точкою для роздумів стали «дві великі події», які дали змогу Церкві «відкрити свої вуха на голос Святого Духа і на життя молоді» – жовтневий Синод, що відбувся у Ватикані, та січневий Всесвітній день молоді в Панамі.
«Властиво, повертаючись до того, чим я ділився з юнаками і дівчатами в Панамі, у цей Всесвітній день молитви за покликання хочу застановитися над тим, як Господнє покликання робить нас носіями обітниці, і, водночас, вимагає від нас мужності ризикнути разом з Ним і задля Нього», – пише Папа, зазначаючи, що хоче поділитися думками саме про обітницю та ризик у світлі розповіді святого Марка про покликання апостолів на березі озера.
Щоденні ситуації та прагнення серця
Бачимо дві пари братів – Симона й Андрія та Якова й Івана, які виконують свою щоденну працю рибалок. Ця праця вимагала пізнати закони природи, ставити чоло супротивним вітрам, іноді, труд був нагороджений щедрим уловом, іноді – порожні сіті й розчарування.
«Це звичайні життєві ситуації, в яких кожен з нас рахується з прагненнями серця, анґажується в діяльність, сподіваючись, що вона буде плідною, випливає у “море” численних можливостей, шукаючи вірний маршрут, що може задовольнити прагнення щастя», – зазначає Святіший Отець, додаючи, що й у цьому випадку буває або «добрий улов», або «порожні сіті».
Покликання – плід зустрічі
Як і в історії кожного покликання, також і в цьому випадку настає зустріч: Ісус бачить цих рибалок і наближається до них. Схоже, за словами Папи, трапилося тоді, коли хтось вирішив розділитися своє життя з іншою особою в подружжі чи відчув захоплення богопосвяченим життям: «ми пережили несподіванку зустрічі, розгледіли обітницю радості, спроможну наситити наше життя».
«Господнє покликання не є втручанням Бога в нашу свободу; воно не є “кліткою” чи тягарем, накладеним нам на плечі. Навпаки, це сповнена любові ініціатива, з якою Бог виходить нам назустріч та запрошує ввійти у великий проект, учасниками якого хоче нас зробити, вказуючи на перспективу ширшого моря та щедрого улову», – пише Глава Католицької Церкви, підкреслюючи, що Божим прагненням є, аби наше життя не потрапило в полон «само собою зрозумілого» й не піддавалося інерції щоденних звичок, «залишаючись інертним перед рішенням, які могли б надати йому сенсу».
Метою «чудесної риболовлі» є показати нам, що кожен покликаний до чогось великого. Покликання – це запрошення не зупинятися на березі із сітями в руках, але піти за Ісусом тим шляхом, який Він замислив «для нас і нашого щастя».
Обітниця вимагає мужності.
Як зауважує далі Святіший Отець, прийняття цієї обітниці вимагає мужності ризикнути зробити вибір. Апостоли відразу полишили сіті й пішли за Ісусом. Отож, слід залишити все, що тримає нас «прив’язаними до нашого малого човна», заважаючи прийняти остаточне рішення.
Насамперед, йдеться про «покликання до християнського життя», яке ми отримали в Хрищенні і яке нагадує нам, що життя не є плодом випадку, але – даром бути «любими Божими дітьми, зібраними в одну велику родину Церкви». Саме в церковній спільноті народжується та розвивається християнське життя, яке далі знаходить своє вираження «у тих рішеннях, які даючи чіткий напрямок нашому плаванню, причиняються також до зростання Божого царства у суспільстві».
«Маю на увазі вибір одружитися в Христі та створити сім’ю, як також інші покликання, пов’язані зі світом праці й професій, сферою милосердної любові та солідарності, суспільної та політичної відповідальності, тощо. Йдеться про покликання, які роблять нас носіями обітниці добра, любові й справедливості не лише для нас самих, але й для соціальних та культурних контекстів, у яких живемо, які потребують сміливих християн і справжніх свідків Божого царства», – пише Папа, додаючи:
«Під час зустрічі з Господом дехто може відчути захоплення покликанням до богопосвяченого життя чи рукоположеного священства. Йдеться про відкриття, яке, водночас, викликає ентузіазм і лякає, коли почуваємося покликаними стати “рибалками людей” у човні Церкви, цілковито посвятившись і вірно служачи Євангелію та братам. Це рішення тягне за собою ризик залишити все, щоб іти за Господом, цілковито посвятитися Йому, стаючи співробітниками Його діла».
Не існує більшої радості
Однак, як наголошує Святіший Отець, «не існує більшої радості» як ризикнути задля Господа. Й тому закликає молодь: «Не залишайтеся глухими до Господнього покликання! Якщо Він кличе вас на цю дорогу, не затягайте весла до човна та довіртеся Йому». Папа заохочує не піддаватися страхові, «який паралізує», пам’ятаючи про те, що тим, які залишають сіті й човен, щоб піти за Ним, «Господь обіцяє радість нового життя».
Потреба супроводу
Глава Католицької Церкви підкреслює, що «розпізнати своє покликання та належно спрямувати життя» не завжди є легко. А тому «існує необхідність оновлених зусиль з боку всієї Церкви» в розгортанні відповідного молодіжного та покликаннєвого душпастирства, яке «допомагатиме відриванню Божого задуму, зокрема, через молитву, роздумування над Божим словом, євхаристійну адорацію та духовний супровід».
За прикладом Марії
«Як неодноразово вийшло на яв під час Всесвітнього дня молоді в Панамі, ми повинні споглядати на Марію. Також і в історії цієї дівчини покликання було, водночас, і обітницею, і ризиком. Її місія не була легкою, але Вона не дозволила страхові переважити», – підсумовує Папа, закликавши у День молитви за покликання просити в Господа благодаті «відкрити Його задум любові щодо нашого життя і дарувати нам мужність ризикнути ступити на дорогу, яку Він відвіку замислив для нас».
About The Author
