Папа до камілліанців про харизму служіння хворим

Приймаючи на аудієнції представників камілліанської чернечої родини, Папа Франциск говорив про цінність покликання служіння хворим, харизму, як дар для інших, про материнську любов у піклуванні хворими та важливість плекати дух спільності.

У понеділок 18 березня 2019 р. Святіший Отець прийняв на аудієнції представників камілліанської чернечої родини, діяльність якої спрямована на всебічне служіння хворим, особливо, найбільш потребуючим. Цей чернечий Орден заснував святий Камілл де Лелліс в Римі наприкінці ХVI сторіччя.

Цінність присутності поруч з хворими

Папа підкреслив цінність місії камілліанців, яку вони здійснюють у суспільстві поруч із стражденними. «Коли хвороба торкається нашого життя, або перевертає його, – наголосив він, – тоді відчуваємо гостру потребу мати біля себе співчутливих і також компетентних брата, чи сестру, які б нас розрадили, підтримали й допомогли відновити дорогоцінне здоров’я, або супроводили до нашої зустрічі з Господом!»

Справжня харизма веде до служіння іншим

Наступник св. Петра зазначив, що Церква отримала від свого Вчителя місію звіщати Боже Царство та зціляти хворих, а святому Каміллу де Леллісу Бог дав особливий дар свідчити хворим милосердну Христову любов, і Церква визнала цей дар як справжню харизму. Святий Дух, за словами Папи, дарує харизми не на користь тим, хто їх отримує, а на користь Божого люду. «Натомість, якщо харизма служить для того, аби самоутвердитися, – пояснив він, – то виникає сумнів, чи це справжня харизма, або чи нею живуть насправді вірно».

Відкритість на нові форми апостольського служіння

Святіший Отець закликав камелліанців дивитись у майбутнє, у спосіб, відкритий на нові форми апостоляту, на які надихає Святий Дух і яких вимагають знаки часу й потреби людей. «Великий дар, який ви отримали, – наголосив Папа, – й досі є актуальним і необхідним, бо він заснований на милосерді, яке ніколи не закінчиться» (пор. 1Кор 13,8).

Материнська любов у служінні хворим

Папа Франциск пригадав історію заснування Ордену Камілліянців, яке відбулося в епоху, коли для жінок ще не існувало активних форм богопосвяченого життя й вони могли вступати тільки до контемплятивних монастирів. Але св. Камілл де Лелліс, заснувавши чоловічий орден, усвідомлював, що дбання про хворих повинна здійснюватися з підходом, притаманним жіночій душі, тому він закликав своїх ченців служити хворим «з любов’ю, яку виявляє любляча матір до своєї єдиної хворої дитини». Два жіночі камілліанські Згромадження, засновані в XIX ст. та мирянські товариства, що виникли в минулому сторіччі, надали повноти харизмі милосердя до хворих, збагачуючи її притаманною жінкам здатністю любити й турбуватися про інших. 

Спільність – запорука плідності харизми

На завершення Вселенський Архиєрей закликав представників камілліянської родини плекати дух спільності, слухаючи одні одних і слухаючи Святого Духа для того, аби належно оцінювати внесок кожного у велику єдину Сім’ю.

«Будьте завжди свідомими того, – наголосив він, – що “у спільності, навіть, якщо це коштує зусиль, харизма насправді виявляється і в таїнственний спосіб стає плідною”». (Апостольське Напоумлення «Evangelii gaudium», 130).