Папа: Хліб – це не приватна власність, а дар, яким слід ділитися
Хліб, якого християнин просить в молитві, не є «моїм», але – «нашим». На цьому наголосив Папа Франциск, коментуючи під час загальної аудієнції в середу, 27 березня 2019 р., чергове прохання з молитви «Отче наш», яке звучить: «Хліб наш щоденний дай нам сьогодні». Вступом до цих роздумів став євангельський уривок про помноження хлібів.
Прохання як початок зустрічі з Ісусом
Як зауважив Святіший Отець, друга частина Господня молитви розпочинається словом, «яке має аромат щоденності» – «хліб». Це нагадує нам про «очевидність, про яку ми часто забуваємо»: ми не є самодостатніми й кожного дня потребуємо поживи.
«Святе Письмо показує нам, що для багатьох людей відправною точкою зустрічі з Ісусом стало прохання. Ісус не вимагає вишуканих призивань, більше того, все людське життя, з його найконкретнішими і щоденними проблемами, може перетворитися в молитву», – сказав він, підкреслюючи, що Ісус ніколи не був байдужим перед обличчям людських прохань і людського болю.
Просити хліба в спільності з іншими
Отож, за словами Наступника святого Петра, Ісус навчає нас просити в Отця щоденного хліба. Просити його в «єдності з багатьма людьми», для яких це прохання стало воланням, «що супроводить щоденну тривогу». Вистачить згадати про батьків і матерів, які лягають спати в тривозі, бо не мають достатньо хліба, щоби нагодувати дітей наступного дня. Уявити, як ця молитва проказується не в зручній квартирі, але в кімнаті, де не вистачає необхідного для життя…
«Тоді слова Ісуса набирають нової сили, – зазначив Папа. – Християнська молитва розпочинається саме з цього рівня. Це не вправа для аскетів, відправною точкою є дійсність, серце та плоть людей, що перебувають у потребах, або ж поділяють становище тих, які не мають необхідного для життя. Навіть найбільші християнські містики не можуть оминути простоту цього прохання: Отче, вчини так, аби ми і всі мали сьогодні необхідний хліб. А “хліб” позначає також воду, ліки, домівку, працю…».
«Наш», а не «мій»
У цьому контексті Святіший Отець закликав бути уважними і пам’ятати про те, що хліб, про який християнин просить в молитві, не є «моїм», але «нашим» хлібом. «Цього бажає Ісус. Він вчить нас просити його не лише для себе самих, але для всього братерства світу. Якщо не молимося в такий спосіб, “Отче наш” перестає бути християнською молитвою. Якщо Бог є нашим Батьком, то як можемо ставати перед Ним, не взявши одні одних за руки? Всі ми. І якщо хліб, який Він нам дає, розкрадаємо між собою, як можемо називатися Його дітьми?» – запитував Папа, додаючи, що Господня молитва включає елемент емпатії та солідарності.
За його словами, в своєму голоді ми повинні відчувати голод багатьох людей, а тому благати Бога, щоб їхні прохання були вислухані. Ісус вчить Церкву представляти перед Богом «потреби всіх». Тож як тут не згадати голодних дітей в регіонах, де не припиняються війни.
Хліб, який нас обвинувачує
«Хліб, про який просимо в Господа на молитві, це той самий хліб, який одного дня нас обвинувачуватиме. Він картатиме нас за те, що ми замало призвичаїлися ламати його з ближніми, ділитися ним», – вів далі Святіший Отець, зазначаючи, що цей хліб, «дарований для людства, був, натомість, з’їдений лише деким», а любов не може цього перенести.
Справжнє чудо
В Євангелії читаємо, що одного разу перед Ісусом був великий натовп, що був голодний. І знайшовся лише однин юнак, готовий поділитися своїми запасами: п’ятьма хлібами і двома рибами. Й Ісус помножив цей великодушний дар. Як зауважив Папа, хлопчина «зрозумів урок» Господньої молитви: пожива не є приватною власністю, але даність провидіння, якою слід ділитися.
«Справжнім чудом, яке Ісус зробив того дня, є не так помноження, але взаємоподіл: дайте те, що маєте, і я зроблю чудо. Він Сам, помножуючи цей принесений хліб, випередив жертву Себе Самого в Євхаристичному хлібі. В дійсності, лише Пресвята Євхаристія спроможна наситити голод нескінченного та прагнення Бога, що надихає кожну людину, також і в пошуках щоденного хліба», – підсумував Папа.
About The Author
