Папа: перший обов’язок провідників країни – будувати мир
У четвер, 11 квітня 2019 р., Папа Франциск виголосив реколекційну проповідь наприкінці дводенних духовних вправ для політичних і церковних лідерів Південного Судану, що відбулися в резиденції «Дім Святої Марти» в Ватикані.
Мир – перший дар Господа й перший обов’язок провідників країни
Папа Франциск розпочав свою промову словами «Мир вам!» ( Ів 20, 19), якими воскреслий Христос звернувся до Своїх учнів «після болючих страждань і після перемоги над смертю». «Нехай ці слова, – наголосив Святіший Отець, – лунають у світлиці цього дому, подібно до слів Учителя, аби кожен міг отримати нову силу для того, щоб сприяти розвиткові вашої молодої країни, і, подібно до вогню П’ятидесятниці, що зійшов на молоду християнську спільноту, нехай засяє нове світло надії для всього південно-суданського народу».
Мир, за словами Наступника святого Петра, – це перший дар, який нам приніс Господь, і перший обов’язок, який повинні сповняти провідники країн, бо мир є «основною умовою для дотримання прав кожної людини та цілісного розвитку всього народу».
Перебувати перед Богом, щоб пізнавати Його волю
Наступник святого Петра вказав на особливість і унікальність їхньої зустрічі, що відбувається не в рамках дипломатичної, чи екуменічної зустрічі, а в контексті духовних вправ, основна мета яких полягає в тому, аби разом «перебувати перед Богом і пізнавати Його волю» та усвідомлювати власну відповідальність за свій народ. Папа підкреслив, що політичні й релігійні провідники покликані докладати всіх зусиль у будування миру та спільного добра для свого народу, а, особливо, для найбільш потребуючих, що є «маленькими в очах світу, але цінними в Божих очах».
Погляд Христа, що кличе, прощає й довіряє місію
Кожні реколекції, за словами Святішого Отця, повинні спонукати людину відчути на собі погляд Христа, «єдиного, хто здатен побачити в нас правду і в повноті провадити нас до неї». Папа запросив учасників реколекцій замислитися над трьома уривками з Євангелії, в яких святий апостол Петро зустрічається з поглядом Христа. Вперше це відбулося під час його покликання, коли погляд Христа викликав у нього захоплення й готовність до особливої місії. Вдруге Петро відчув на собі погляд Господа після того, як третій раз зрікся Його: погляд Христа, якого вели на муки, викликає в ньому болюче, але цілюще розкаяння, спонукаючи до навернення. І після воскресіння Христос втретє зупиняє свій погляд на Петрові, просить його підтвердити свою любов і знову довіряє йому місію пастиря для своєї пастви.
Папа Франциск зазначив, що, подібно до святого Петра, нас також покликано до життя у вірі й кожен з нас скоїв більші, чи менші гріхи, але Господь завжди прощає тим, хто кається, і завжди відновлює Свою довіру, просячи й надалі повністю віддаватися служінню своєму людові. Він додав, що потрібно «відчувати на собі погляд Христа», запитуючи себе про те, до чого Він нас кличе та яке завдання доручає нам задля добра нашого народу, що не є нашою власністю, а належить Богові, а «ми самі є його частиною, однак маємо відповідальність і особливу місію йому служити».
Заклик до миру
Папа Франциск висловив духовну близькість з народом Південного Судану, який з надією дивиться на урядовців своєї країни, що беруть участь у духовних вправах у Ватикані. Пригадуючи всіх, хто постраждав внаслідок війни, Святіший Отець зазначив, що постійно молиться за мир у країні і закликав людей доброї волі докладати до цього всіх зусиль. «Дорогі брати й сестри, – наголосив він, – мир можливий. Я ніколи не втомлюся повторювати, що мир можливий. Але цей великий Божий дар, одночасно, є найвищим обов’язком керівництва стосовно свого народу». Святіший Отець закликав присутніх «бути будівничими миру в дусі братерства й солідарності» з усім народом, шукати те, що об’єднує та долати те, що розділяє. «Всім серцем надіюся, що ворожість, нарешті, зникне, що буде поважатись перемир’я, що буде подолано політичні й етнічні поділи та настане довготривалий мир задля добра всіх громадян, які мріють про те, аби починати будувати країну»
Папа вказав на цінний внесок християнських спільнот та різних ініціатив «Ради Церков Південного Судану», спрямованих на примирення, зміцнення миру, допомогу бідним і маргіналізованим.
Молитва і жест миру
Святіший Отець завершив свою промову молитвою про мир, просячи Бога торкнутися людських сердець силою Святого Духа, аби «вороги відкрилися на діалог, супротивники потиснули один одному руки та щоб народи зустрілися в порозумінні».
Після проказування молитви, звертаючись експромтом до присутніх політичних лідерів Південного Судану, які у вересні минулого року підписали «Відновлений договір щодо вирішення конфлікту в Південному Судані», Святіший Отець сказав: «Як брат, прошу вас, зберігайте мир! Не зупиняймося! Буде багато проблем, але не треба боятися. Потрібно прямувати вперед, вирішувати проблеми. Ви розпочали процес. Нехай же він досягне своєї мети! Між вами траплятимуться протистояння, але вони не повинні виходити за межі кабінетів. Перед народом ви повинні триматися заруки. Таким чином, з простих громадян в станете “Батьками Нації”. Дозвольте мені просити про це від щирого серця, з глибини душі».
Промовивши ці слова, Святіший Отець, серед загального зворушення, всупереч протоколам, наблизився до Президента Південного Судану Салви Киїра Маярдіта, став навколішки і поцілував йому ноги, повторивши цей жест з віце-президентами.
About The Author
