Папа: Донорство органів – соціальна відповідальність і вираження братерства

Важливість донорства не вичерпується лише «корисністю», але означає виходити за межі індивідуальних потреб, стаючи вираженням братерства. На це звернув увагу Папа Франциск, приймаючи в суботу, 13 квітня 2019 р., представників Італійської Асоціації Донорів Органів.

Відкритися на більше добро

Святіший Отець зазначив, що розвиток трансплантології вчинив можливим після смерті, а в деяких випадках і за життя, коли йдеться, наприклад, про нирку, донорства органів, щоб рятувати інші людські життя чи покращити стан здоров’я. Донорство органів, за його словами, «відповідає на соціальну потребу», бо не зважаючи на розвиток медицини, потреба в органах залишається великою.

«Донорство означає скерувати свій погляд та виходити за межі себе самих, поза індивідуальні потреби та відкритися на більше добро. В цій перспективі донорство органів представляється не лише як акт соціальної відповідальності, але також як вираження загального братерства, що пов’язує між собою всіх людей», – мовив Глава Католицької Церкви.

Моральність і безкорисливість

У світлі Катехизму Католицької Церкви, який називає донорство органів після смерті «благородним і гідним похвали вчинком», Папа зазначив, що з огляду на «внутрішній стосунковий вимір людини», кожен з нас самореалізується «через участь в здійсненні добра інших». Святий Іван Павло ІІ в енцикліці «Evangelium vitae» нагадував, що «донорство органів, здійснене у морально прийнятних формах» сприяє підтримці культури життя.

«Тому важливо зберегти донорство органів як безкорисливий безоплатний акт. У дійсності, будь-які форми перетворення тіла або його частини в товар суперечить людській гідності. В донорстві крові чи тілесного органу слід шанувати моральну та релігійну перспективу», – наголосив Папа, додаючи, що якщо для невіруючих жест назустріч потребуючому ближньому виконується «на основі ідеалу безкорисливої людської солідарності», то віруючи покликані переживати його «як жертву Господеві, який ототожнює Себе зі страждаючими».

Ставати джерелом життя і надії

У цьому контексті Святіший Отець вказав на важливість поширення культури донорства, яка сприятиме цьому даруванню частини свого тіла, «без загрози чи непропорційних наслідків» у випадку «живого» донорства, чи всіх органів після власної смерті. Адже навіть з «нашої смерті» може випливати життя та здоров’я інших, причиняючись до зміцнення «культури допомоги, дарування, надії і життя».

«Перед обличчям загроз для життя, свідками яких ми, на жаль, стаємо кожного дня, як от у випадку аборту чи евтаназії, згадуючи лише про початок і кінець життя, суспільство потребує цих конкретних жестів солідарності та великодушної любові, даючи зрозуміти, що життя є священним», – сказав Папа, заохотивши присутніх бути витривалими в своїх зусиллях на захист і підтримку життя.