Папа: Господь запрошує нас, щоб втамувати голод хліба, братерства й Бога

Центральною подією Апостольської подорожі Святішого Отця до Північної Македонії стало Євхаристійне богослуження на головній площі столиці, що згуртувало місцеву католицьку спільноту та паломників із сусідніх країн.

«Господь прийшов, щоб дати світові життя, і завжди робить це в такий спосіб, який кидає виклик вузькості наших розрахунків, посередності наших очікувань та поверховності наших мудрувань», – наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у вівторок, 7 травня 2019 р., очолив Площі Македонії – центральній площі Скоп’є, столиці Північної Македонії.

Перед початком Євхаристійного богослуження Святіший Отець проїхав електрокаром між секторами, вітаючись з вірними, значну частину між якими становила молодь. Серед прапорів, які тримали в руках учасники молитви, зустрічалися також і українські. Прибули паломники з Хорватії, Чорногорії, Сербії, Боснії і Герцеговини, Греції та інших сусідніх країн, а єпископи, які їх супроводили, співслужили з Папою Франциском.

Інші імена голоду

Коментуючи Ісусові слова: «Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим», які прозвучали в читанні з Євангелії від Івана, проповідник звернув увагу на те, що вони були сказані, коли навколо Христа зібралися люди, які мали перед очима нещодавнє чудо помноження хлібів, яке стало «святом відкриття щедрості й турботи Бога щодо Його дітей», яких Він робить братами й сестрами через взамоподіл хлібом.

Ісус же, «Хліб, що зійшов з неба», Своїми повчаннями, запрошує «перейти до нового горизонту, що відкриває простір для іншого способу будування дійсності». Всі ці люди відкрили, що «голод хліба має також інші імена: голод Бога, голод братерства, голод зустрічі та голод спільного свята».

Господи, ми голодні

«Ми звикли їсти черствий хліб дезінформації та потрапили в полон дискредитації, ярликів і обмови; ми повірили в те, що конформізм може втамувати нашу спрагу та піддалися оп’янінню байдужістю та нечутливістю; ми живилися мріями про сяйво та велич, а почали споживати розсіяність, замкненість та самотність; ми об’їлися контактами, а втратили смак братерства. Ми шукали швидких і надійних результатів, а перетворилися в опанованих нетерпеливістю та тривогою. В’язні віртуальності, ми втратити смак і запах дійсності», – сказав Папа, закликаючи «рішуче та без страху» визнати:

«Господи, ми голодні… Голодні, Господи, хліба Твого слова, спроможного відчинити нашу замкненість та нашу самотність; Господи, ми голодні братерства, в якому байдужість, дискредитація та обмови не наповнять наші столи та не займатимуть перше місце в нашому домі. Ми голодні, Господи, тих зустрічей, в яких Твоє слово зможе підносити надію, пробуджувати ніжність, робити серце чутливим, відкриваючи шляхи перетворення та навернення. Ми відчуваємо голод, Господи, за тим, щоб як ця юрба, відчути помноження Твого милосердя, спроможне розбити стереотипи й розділяти й ділитися співчуттям Отця до кожної людини, особливо до тих, якими ніхто не піклується, забутих чи зневажених. Кажемо рішуче і без страху, що ми, Господи, голодні хліба: хліба Твого слова та хліба братерства».

Єдине, про що просить Господь

Далі проповідник зауважив, що йдучи за Господнім дорученням, учасники богослуження за кілька хвилин приступлять до трапези «Хліба Життя». Він підкреслив, що єдина річ, про яку Господь нас просить, звучить: «Прийдіть». Він закликає нас прийти до Нього, щоб стати учасниками Його життя та місії. Йдеться «не лише, щоб переміститися з одного місця на інше», але про здатність дозволити Божому слову «розворушити й перетворити» наші рішення, почуття й пріоритети, щоб і ми «чинили Його жести та промовляли Його мовою».

«В кожній Євхаристії, – сказав Папа, – Господь роздроблюється та роздає Себе, запрошуючи також і нас роздроблюватися та роздавати себе разом з Ним, брати участь у тому чуді помноження, що прагне досягти й доторкнутися до кожного куточка цього міста, цієї країни, цієї землі, приносячи дрібку ніжності та співчуття».

Дві невіддільні колони

За словами Святішого Отця, про «голод хліба, голод братерства та голод Бога» добра знала свята Мати Тереза, яка в основу свого життя поставила «дві колони: Ісуса, втіленого в Євхаристії, та Ісуса, втіленого в убогих», тобто, «любов, яку приймаємо, та любов, яку даруємо іншим». Ці дві «нероздільні колони» спонукали її до руху, щоб втамувати «свої голод і спрагу». Вона вийшла до «зневаженого, самотнього й забутого» ближнього та знайшла «обличчя Господа».

«Браття й сестри, сьогодні Воскреслий Господь присутній між нами, там, де проходить та здійснюється щоденне життя. Йому відомо про наш голод, і Він знову нам каже: “Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим”. Заохочуймо одні одних підвестися та відчути повноту Його любові; дозвольмо Йому втамувати наш голод і спрагу через таїнство вівтаря та через таїнство ближнього», – підсумував Папа.