Важкі питання: про « Псалми проклинання»

Як пояснити присутність в Святому Письмі «Псалмів проклинання», адже вони суперечать християнству, яке відкидає ненависть і зло і закликає прощати навіть ворогів?

Дійсно, існують Псалми, в яких містяться прокляття і лайки на адресу ворогів. На перший погляд вони суперечать християнській заповіді про любов і прощення і висловлюють спрагу помсти. Ці тексти Святого Письма завжди були непрості для тлумачення, тому деякі вірші з таких Псалмів навіть були виключені з Літургії годин: справа в тому, що наявність певних фраз в офіційній молитві Церкви для когось могла послужити виправданням, щоб застосовувати їх на адресу кривдників або тих, хто чинить зло.

Святий Тома Аквінський пропонує в «Сумі теології» наступне пояснення: «Прокльони як такі, які зустрічаються в Святому Письмі, можна пояснити трьома способами. По-перше, мова йде не про сподівання, а про передбачення. У цьому сенсі, наприклад, “нехай будуть скинуті грішники в шеол” означає, що вони “будуть вкинуті”. По-друге, мова йде і про сподівання, але в тому сенсі, що бажання спрямовано не до покарання винних, а до справедливості того, хто карає, згідно зі словами з Писання: “Возрадується праведник, коли побачить помсту”. Бо навіть Бог, караючи, не радіє з “погибелі грішників”, але радіє Своєю справедливістю, тому що “Господь справедливий, любить правду”. По-третє, мова йде про бажання усунути провину, а не покарати. Іншими словами, про прагнення до того, щоб гріхи були знищені, а усі люди спаслися».

У першому значенні, запропонованому святим Томою, «Псалми проклинання» були витлумачені, наприклад, святим апостолом Петром щодо Юди. Дійсно, він застосовує до Юди написане в псалмі: «У книзі Псалмів: Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай не буде мешканця в нім також: А служіння його забере нехай інший»(Дії 1,20).

У другому значенні – тобто як бажання справедливості – можна процитувати 139 (138) Псалом: «Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе? Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.» Ненависть до ворогів Бога, – а такими невиправними ворогами є демони, – тут надихається любов’ю до Бога.

У третьому значенні, а саме в значенні спраги усунення провини і навернення грішника, вжиті слова Псалма 83 (82): «Вкрий обличчя їхнє соромом, щоб вони шукали імені Твого, Господи! Нехай посоромляться та збентажаться на віки вічні, хай застидаються і загинуть. Хай знають, що тільки ти Господь на ім’я, найвищий над усією землею. Тут, як і в деяких інших Псалмах, мова йде про бажання сприяти благу релігії і суспільства.

Слід зазначити, що не існує певного «списку» Псалмів проклинання, подібного списку Псалмів покаянних . Найчастіше мова йде про деякі вірші всередині Псалмів, які в цілому відносяться до категорії прославлення або благання. Візьмемо, наприклад, Псалом 149 – пісня хвали Богу за Його перемогу: «Хай радіють у славі святі, хай співають на ложах своїх. Хай хвала Божа буде на устах у них і двосічний меч у руці в них, щоб між народами вчинити відплату, між племенами – покарання; щоб їх царів забити у кайдани, а їхніх вельмож – у залізні пута, щоб суд написаний над ними учинити. Це слава всім його преподобним». У цих рядках йдеться про завоювання язичників для віри: їх навернення представлено за допомогою образу перемоги, тріумфу, який зазвичай включав завойованих правителів в кайдани і пути. Честь і слава народу Божого – бути обраним в якості служителів Божественного порятунку і Божественного суду проти демонів.

Молитися за допомогою таких Псалмів можна, але тільки відповідно до християнського духу, як говорив святий Августин, тобто сприймаючи опис жорстоких покарань як пророцтво, але в жодному випадку не як заклик до відплати, що повністю суперечило б духу Євангелія.