Папа: Боже спасіння не купується, воно є даром
Воскреслий Христос закликає не жити теперішнім нетерпеливо, але заключити союз із часом і вміти очікувати на розвиток священної історії та на Божі «кроки», бо саме Бог творить динамізм місії. На цьому наголосив Папа Франциск, промовляючи до прочан, які в середу, 29 травня 2019 р., зібралися на загальну аудієнцію на площі Святого Петра у Ватикані.
Завершивши попередньої середи цикл повчань про молитву «Отче наш», цього разу він започаткував новий, присвячений роздумам над книгою Діянь Апостолів, яка, за його словами, «розповідає нам про подорож Євангелія світом і показує нам чудесне поєднання між Божим словом та Святим Духом, започатковуючи час євангелізації».
Боже слово – динаміт
В 147 Псалмі читаємо, що Бог посилає на землю Своє послання, а Його слово «швидко біжить». Воно, як зауважив Святіший Отець, є «динамічним, зрошує ґрунт, на який падає». В чому ж його сила? Святий Лука стверджує, що людське слово стає дієвим не завдяки риториці, тобто, мистецтву промовляти, але «завдяки Святому Духові, Який є Божим dýnamis, Божим динамізмом», що має силу очистити людське слово, перемінивши його в носія життя. В Біблії присутні людські історії та слова, але від історичної книжки Біблія відрізняється тим, що «її слова огорнуті Святим Духом», Який дає їм особливу силу, щоб ці слова «були засівом святості та життя».
«Коли Святий Дух огортає людське слово, воно стає динамічним, немов “динаміт”, тобто, спроможним запалювати серця та підривати схеми, спротив і стіни поділів, відкриваючи нові шляхи та розширюючи межі Божого люду», – сказав Папа, зазначивши, шо саме це зможемо побачити протягом циклу катехиз на основі Діянь Апостолів.
Святий Дух надає проникливої звучності нашому людському слову, «слабкому настільки, що спроможне навіть брехати та втікати від власної відповідальності». Той Самий Дух, Яким був породжений Син, Який помазав Сина й підтримував в Його місії, Той, що запевнив успішність звіщенню апостолів та є гарантом нашого звіщення.
Початок з повноти життя
Як зауважив Наступник святого Петра, Євангеліє завершується воскресінням та вознесінням Ісуса, й розповідь Діянь Апостолів починається саме звідси, із «повноти життя Воскреслого, влитого в Його Церкву». На початку читаємо, що Ісус «показував Себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок днів і розповідаючи про Боже Царство». Ісус чинить прості людські жести, як от спільна трапеза, та заохочує Своїх терпеливо очікувати сповнення Божої обітниці, яка звучить: «Ви будете хрищені Святим Духом».
«Хрищення у Святому Дусі, в дійсності, є досвідом, що дозволяє нам увійти в особисту спільність з Богом та брати участь в Його волі загального спасіння, набуваючи дару “паррезії”, тобто, мужності, спроможності промовляти слово “як Божі діти”, не як люди, але як Божі діти, тобто, чітке, вільне, дієве слово, сповнене любові до Христа і до ближніх», – сказав Папа.
Безкорисливо та у свій час
Отож, за словами Святішого Отця, немає потреби боротися, щоб здобути чи заслужити Божий дар: «все дане безкорисливо та у свій час». Спасіння не купується, воно є «безкорисливим даром». На нетерпеливість учнів заздалегідь довідатися про час, коли сповниться провіщене Ним, Ісус відповідає: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у Своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі».
«Воскреслий, – пояснив Папа, – заохочує Своїх не переживати теперішність в нетерпеливому очікуванні, але заключити союз із часом, вміти чекати на розвиток “кроків” Бога, Володаря часу й простору. Воскреслий заохочує Своїх не “фабрикувати” свою місію самостійно, але почекати, щоб Отець додав динамізму їхнім серцям, пославши Свого Духа, щоб вони змогти влитися в місіонерське свідчення, спроможне поширитися з Єрусалиму до Самарії та переступити межі Ізраїлю, щоб досягнути околиць світу».
Очікування в спільноті
Святіший Отець також звернув увагу на те, що Апостоли переживали це очікування разом, як Господня родина, у стінах горниці, які були свідками «дару, через який Ісус віддав Себе Своїм у Євхаристії». Цієї «Божої dýnamis», тобто, Божої сили вони очікували «молячись в єдності та витривалості». Бо саме молитвою «перемагаються самотність, спокуса, підозри», а серце «відкривається на сопричастя».
«Просімо також і ми в Господа терпеливості дочекатися Його кроків, не бажати самостійно “фабрикувати” його діло, а залишатися слухняними в молитві, призиваючи Святого Духа та розвиваючи мистецтво церковного сопричастя», – заохотив Папа.
About The Author
