Папа: Любов – це форма стосунків між Господніми учнями

Зустрічаючись з паломниками, які зібралися на загальну аудієнцію, Святіший Отець поділився думками про те, що означає християнське сопричастя. Він підкреслив, що справжнє навернення – це те, яке сягає до кишені, натомість, лицеміри не можуть називатися справжніми Христовими учнями.

Зв’язок учнів з Христом започатковує зв’язок між християнами, який виливається та виражається через спільність матеріальних благ. На цьому наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції в середу, 21 серпня 2019 р., коментуючи уривок з Діянь Апостолів, в якому розповідається: «Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне. (…) Тому й ніхто з них не був у злиднях, бо ті, що були власниками земель або мали доми, їх продавали, приносили гроші за продане та й клали в ноги апостолів, – і роздавалось це кожному за його потребою» (4, 32.34-35).

Koinonia

Святіший Отець нагадав, що «християнська спільнота народжується зі щедрого влиття Святого Духа та зростає завдяки заквасці спільності між братами й сестрами у Христі». Отже, існує «динамізм солідарності», який будує Церкву як Божу родину, в якій центральне місце займає «досвід койнонії».

Глава Католицької Церкви пояснив, що грецьке слово «koinonia» означає «віддати у спільність», творити спільноту, не залишатися відокремленими. У первісній Церкві це, насамперед, вказувало на «участь в Христових Тілі й Крові». Таким чином, причастя веде до спільності з Ісусом, а через неї, у сопричастя між братами й сестрами.

«Й оте причастя Христових Тіла й Крові, яке робимо під час Святої Меси, перекладається у братерську єдність, у те, що стає для нас найважчим: віддати у спільність блага та збирати пожертви для материнської Церкви у Єрусалимі (пор. Рм 12,13; 2Кор 8-9) та для інших Церков. Якщо хочете дізнатися, чи ви добрі християни, – мовив Папа, – то так, слід молитися, старатися приступати до святого Причастя, до сповіді, але ознакою навернення серця є те, що це навернення сягає до кишені, тобто, коли хтось є великодушним з іншими, допомагає слабшим, убогішим».

Не лише матеріальні блага

Як зазначив Святіший Отець, євхаристійне життя, молитва, проповідь Апостолів й досвід сопричастя перетворюють віруючих у збір людей, які «мають одне серце й одну душу», не вважаючи своїм те, що посідають, віддаючи це у спільне використання.

«У Церкві завжди існував цей жест християн, які позбавлялися того, що мали надміру, речей, що не були для них необхідними, аби віддати їх тим, хто цього потребував. І йдеться не лише про гроші, але й про час», – сказав Папа, похваливши досвід волонтерства, що полягає в здатності розділити свій час з іншими, аби допомогти тим, які перебувають в потребі.

Нова форма взаємин між учнями

Таким чином, за словами Глави Католицької Церкви, сопричастя-koinonia «перетворюється у новий спосіб творення стосунків між Господніми учнями». І цей спосіб був настільки промовистим, що навіть язичники, дивлячись на християн, казали: «Дивіться, як вони люблять одні одних».

«Цим способом була любов. Але не любов на словах, вдавана любов, а любов діл, взаємодопомоги, конкретна любов. Зв’язок з Христом започатковує зв’язок між братами й сестрами, що виливається у спільність матеріальних благ і виражається через неї», – зазначив Святіший Отець, підкреслюючи, що «бути членами Христового тіла чинить віруючих співвідповідальними одні за одних». А ми «не завжди замислюємося над цим», забуваючи про те, що байдужість щодо ближнього є неприпустимою.

Приклад Апостолів і сучасників

Постановивши відправити Павла і Варнаву на місію серед язичників, Яків, Петро та Іван, що були «колонами» Єрусалимської Церкви, поставили перед ними умову: «пам’ятати про убогих». І йдеться не лише про бідних з матеріальної точки зору, але й про тих, які потребують близькості й розради.

Папа зауважив, що на сторінках Діянь Апостолів знаходимо як конкретні приклади такого сопричастя та розподілу, так і негативний приклад. Зокрема, Варнава мав поле, яке продав, а виручені кошти віддав апостолам, щоб роздати іншим за потребою. Натомість, Ананія та його дружина Сафіра, продавши землю, вирішили частину вирученого приховати для себе, чим «перервали ланцюг безкорисливого взаємообміну», що мало «трагічні наслідки».

«Апостол Петро викриває підступ Ананії та його дружини, мовивши: “Чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля? […] Ти обманув не людей, а Бога” (Ді 5,3-4). Можемо сказати, що Ананія обманював Бога шляхом виокремленого, лицемірного сумління, шляхом опортуністичної, часткової і “договірної” церковної приналежності», – пояснив Святіший Отець, наголошуючи, що «лицемірство є найгіршим ворогом» християнської спільноти та християнської любові, «коли вдаємо добрі наміри, але шукаємо власних інтересів».

Духовний «туризм»

Наступник святого Петра підкреслив, що зменшення щирості в спільності та в любові веде до розвитку лицемірства, до віддалення від істини, через що стаємо егоїстами, а полум’я сопричастя гасне. «Той, хто так поводиться, той проходить через Церкву немов турист. Але ж існує чимало “туристів” у Церкві, які лише проходять, але ніколи не входять у Церкву. Це духовний туризм, який спонукає вважати їх християнами, в той час, як вони є лише відвідувачами катакомб. Ми не повинні бути туристами в Церкві, але братами й сестрами», – наголосив Папа, підкреслюючи, що життя, зосереджене на шуканні вигоди за рахунок інших, «викликає внутрішню смерть».

Тож свою катехизу Святіший Отець завершив побажанням, аби Господь «вилив на нас усіх Свого Духа лагідності, що перемагає будь-яке лицемірство та поширює ту істину, що підтримує християнську солідарність, яка не є просто соціальною допомогою, але безумовним вираженням природи Церкви, найніжнішої матері всіх, особливо, найубогіших».