Глави УГКЦ до Дня Незалежності: «Ми можемо нарікати на нашу державу, але вона наша і ми за неї відповідаємо»

Подаємо кілька тез Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава про державність із нагоди Дня Незалежності України, які напередодні прозвучали в інтерв’ю «Живому ТБ».

– Ми справді є незалежною державою, але мусимо щораз більше свою незалежність розбудовувати й утверджувати. Як і кожен із нас є особою, людиною, але мусимо щораз, то більше ставати людиною, бути собою, як про це говорив патріарх Йосиф.

– 28 років тому Україна як незалежна держава, як суб’єкт міжнародного права заіснувала на мапі світу. Але, очевидно, Україна як мрія, як тотожність народу, Україна як те, що жило в серці та рухало поколіннями українців у боротьбі за свою державу, існувала однозначно швидше. Існувала також Церква… Якби не було Української Греко-Католицької Церкви, важко було б говорити про глибший фундамент української державності.

– Так, перед нами ще багато праці. Ми мусимо бути незалежні не лише юридично, мусимо перестати жити в колоніальній свідомості, як уламок колишньої імперії. Ми повинні ставати собою, будувати свою економіку, свою національну громадську тотожність. Ми справді повинні з об’єкта міжнародної політики ставати її суб’єктом.

– Можливо, ми недооцінюємо те, що маємо. Щоби зрозуміти ціну того, що маємо, потрібно подивитися трошки на історичні факти, які були певними етапами приготування, були каменями будівництва цієї незалежної держави.

– Ми повинні так реформувати державні інституції, щоби зміна влади в Україні не спричиняла небезпеки зміни державності. Ми повинні так сьогодні усвідомлювати і будувати наше громадське життя, щоби зміна політичних еліт, не несла небезпеки для самого існування суверенної вільної Української держави.

– Упродовж історії ми справді не мали своєї держави, часто жили в чужих, навіть на своїй рідній землі. У тих чужих державах ми були людьми другого сорту і наші громадяни сьогодні часами не відчувають, що сьогодні ця держава є таки нашою, не чужою. Ця держава – єдина на сьогодні гарантія, що наша національна громадянська гідність може бути захищена.

– Ми часто хочемо втекти в інші держави і користатися їхніми благами, але будьте певні, ніколи не матимемо таких прав і гідностей, як на своїй Богом даній землі. Ще наш Шевченко говорив: «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля».

– Нам так важливо зрозуміти, що та держава, яка сьогодні в нас є, вона наша! Ми можемо на неї нарікати, можемо казати, що, можливо, вона не така, яку ми ще б хотіли мати. Але мусимо взяти за неї відповідальність. Це відчуття, що це – моя держава, відчуття моєї за неї відповідальності має бути одним із важливих елементів виховання державницької свідомості в кожного громадянина.

– Часто чую фрази: «Треба так зробити, аби держава і громадянин між собою не перетиналися, треба так зробити, щоби держава не втручалася в життя громадянина, а громадянин до кінця не втручався у справи держави». Це абсолютно безвідповідальна позиція. Треба брати активну участь у житті своєї держави і відчути, що держава – спільне благо.

– Якщо будемо жити в обмеженому світогляді власного егоїзму, то нищитимемо все те, що спільне. Тоді, будьте певні, ваше особисте егоїстичне щастя, ваша зона комфорту буде знищена.

– Скажімо собі правду, що хто не хоче будувати свою державу, завжди буде людиною другого сорту в чужих.