Митрополит Євген Попович: «Ми вистояли як Католицька Церква візантійської традиції завдяки глибокій любові наших вірних до своєї Церкви»

Сьогодні Боже Провидіння дало нам Блаженнішого Святослава, який є тим, хто об’єднує весь Божий народ та цілу нашу ієрархію, як справжній Батько і Глава.

Пам’ятаю з мого дитинства, коли наші батьки та старші священники говорили з піднесенням про патріарха Йосифа – ми всі відчували тоді, що є хтось, хто про нас знає, пам’ятає, що є нашою скелею та підтримкою в усіх наших трудах та змаганнях. Про це сказав митрополит Перемишльсько-Варшавський Євген Попович у своїй доповіді «Сопричастя в житті й свідченні УГКЦ» на Синоді Єпископів УГКЦ в Римі.

Доповідач відзначив, що коли говоримо про єдність УГКЦ, то одним з найбільш вагомих елементів, який творить монолітність нашої Церкви, є наші вірні, котрі хоч би де були у світі, почуваються греко-католиками і шукають церковної спільноти неначе рідного дому.

«До речі, ми вистояли як Католицька Церква візантійської традиції завдяки глибокій вірі та глибокій любові наших вірних до своєї Церкви. Так було в минулому, так було і 30 років тому в Україні, коли Церква вийшла з підпілля. Подібно є і зараз, адже видимим є цей феномен організації церковного життя серед новітніх емігрантів у зовсім чужих нашій традиції країнах поселення», – сказав митрополит.

Очевидно, вважає член Синоду, що сьогодні є інше покоління вірних, «однак попри роки атеїзації в Україні та секуляризації в західному світі, наші вірні здали іспит з приналежності до УГКЦ». «Чому так відбувається? Бо УГКЦ є Церквою, яка в собі несе оцей народний елемент і яка вміло інкультурувала Євангеліє в нашій українській традиції, культурі, мові, звичаях та обрядності. Церква увійшла в народ і постійно є з народом. Це наша велика цінність і сила, яких не можемо в сучасну добу змарнувати», – наголосив він.

Митрополит Євген Попович висловив переконання, що об’єднавчою силою Української Греко-Католицької Церкви є Святіший Отець.

«Свідомий греко-католик, – вважає він, – ототожнює свою приналежність до УГКЦ разом із визнанням примату Вселенського Архиєрея. Цю свідомість у серцях наших вірних слід надалі утверджувати. Варто пам’ятати слова, які колись сказав наш Блаженніший Святослав, почувши їх від своєї бабці: «Правдива Церква є там, де є Папа»».