Найбільший подарунок від Бога – коли ми віддаємо себе, щоб іншому, кого ми любимо, було добре, – християнський психолог
Тема інтимних стосунків у подружжі – одна із почасти замовчуваних, незручних для обговорення навіть серед двох найближчих людей. Проте таке замовчування природних потреб людини і аспектів важливої сфери життя породжує багато проблем на усіх рівнях – і особистому, і родинному, і суспільному.
Про те, чому важливо розуміти нюанси таких стосунків, і як ця тема присутня, зокрема, у християнстві, – у програмі «Психологічна порадня» на «Воскресіння. Живе радіо» говорила психолог Лідія Кондратик.
Лідія Кондратик каже: замовчування і ложне святенництво – зокрема, і щодо інтимних стосунків, ні до чого хорошого не призводять. Вона стверджує, що на реколекціях священики так і говорять: інтимні стосунки – це природня сфера життя людини, дана їй від Бога на радість. «Якби Бог соромився цього, він би, напевно, сотворив нас інакшими, – каже вона. – Але ми є такими, якими є, отже, Бог дарував нам і таку сторону пізнання себе і світу…».
Про інтимні стосунки між чоловіком і жінкою йдеться уже у першому розділі Книги Буття, про сотворення світу, його шостий день. «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю», – заповів Господь Бог людям. Це – біологічний аспект питання, який стосується продовження роду, і щодо цієї мети людина не відрізняється від інших створінь Божих.
Проте люди – не лише біологічні істоти, і секс – не лише для фізичного відтворення. «Не добре бути чоловікові самотнім… Тож покине чоловік своїх батька й матір, та й пристане до жінки своєї – і стануть вони одним тілом», – йдеться у другому розділі Книги Буття. Це єднання в одне ціле має на увазі всі рівні людської природи – і фізичний, і душевний, і духовний. Якщо це відбувається, людина осягає найбільше щастя на землі – таку любов.
«Це найбільший подарунок від Бога, найбільше задоволення і себе, й іншого – коли ми віддаємо себе, щоб іншому, кого ми любимо, було добре, – каже Лідія Кондратик. – І секс – один із рівнів чи аспектів цього єднання…».
При цьому варто враховувати різну природу чоловічої і жіночої фізіології, емоційних особливостей і сприйняття світу. На біологічному рівні чоловіком і жінкою «керують» різні гормони, які обумовлюють різну поведінку, зокрема, і сексуальну. Чоловіка «веде» тестостерон – від підліткового віку до, фактично, кінця життя. У жінки є різні фази активності гормонів, які залежить від потенційної здатності запліднення. Тому жінка більш емоційно різнопланова впродовж місячного циклу, ніж чоловік, який плідним є постійно.
Біологічні особливості впливають на психологічні й поведінкові сценарії чоловіків і жінок. Так, у чоловіків набагато більша потреба у сексі, ніж у жінок: їхнє «хочу» – природна реакція, але, водночас, голе лібідо не може керувати чоловіком, якщо це не патологія. Завжди вмикаються запобіжні механізми – морально це чи ні, хоче цього жінка чи ні тощо. У жінки ці механізми складніші: вона не може «включити» своє бажання миттєво і тільки тому, що так забажав чоловік (йдеться, звичайно, про щирі стосунки і реакції, а не імітацію чи послух). Враховуючи усе вищесказане, чоловікам варто розуміти: якщо дружина не «включилася» миттєво, це зовсім не означає, що вона не любить – для цього можуть бути різні причини, і фізіологічні, й психологічні.
«Чоловік хоче дати задоволення жінці, дарувати щастя, тому інтимні стосунки для нього – один із проявів найбільшої любові, – каже психолог. – Тому, коли жінка каже «ні» чи виявляє нехіть, це може сприйматися як прояв не-любові, хоча так не є. Це може бути зумовлене фізіологічними особливостями, але не тільки. Чоловікам варто пам’ятати, наскільки важливо для жінки бути вислуханою, спокійною внутрішньо – для неї важливе саме це слухання, душевна близькість і розуміння. Атмосфера в сім’ї впливає на всі аспекти життя, й інтимний особливо. Якщо у подружжі є довіра й тепло, розуміння потреб одне одного, то й ці стосунки будуть чудовими для обох. Важливо розуміти: жінці потрібні турбота і відчуття захищеності, чоловікові – відчувати себе чоловіком, спроможним захистити її й дати щастя. Так, задовольняючи глибинні потреби одне одного, чоловік і жінка стають одним цілим, взаємодоповнюють одне одного…».
Соціологічні дослідження показують: лише на сексуальній складовій сім’я може протриматися до семи років. Далі – можливо, тримають діти, але коли нащадки покидають родинне гніздо, виявляється, що у помешканні проживають чужі одне одному люди, яким немає про що говорити. Про такі етапи родинних криз йшлося у попередніх програмах за участі Лідії Кондратик. У даному випадку важливо акцентувати, що лише інтиму як такого – недостатньо. Важлива й емоційна близькість, і духовна – це, власне те, що єднає людей у сім’ю.
«У родині має бути три опори – і тоді це стійка конструкція, – каже психолог. – Щоб подружжя було міцним, важливо приділяти увагу усім трьом аспектам життя і співжиття – і фізичному, й емоційному, і духовному. Емоційний аспект – це спілкування, свідчення і підтвердження, що ми розуміємо одне одного, єднаємося на цьому рівні, співпереживаємо. На цьому рівні народжуються довіра, тепло, відкритість, прийняття. І є духовний рівень, який втілюється у спільній молитві, спільному звертанні до Бога у вдячності і проханні підтримки. Якщо подружжя має цю спільну молитву і настільки довіряє одне одному, щоб разом звертатися до Бога, – це щасливе й найміцніше подружжя, у якому все буде гаразд… ».
About The Author
