“Так дав Бог, щоб я була не сама”: у Чорткові монахиня всиновила дев’ять дітей

– То не я так вирішила, це так Господь подбав, – каже сестра Йосафата. – Я пішла за Його покликом. Бачите слово “монах” то від слова “один”, але така була Божа воля, щоб я була не сама.

У 2012-му році сестра Йосафата вирішила допомогти одній родині, що потрапила у кризову ситуацію.

– Мама трьох дітей серйозно захворіла, – продовжує сестра. – Дітей вилучили у сім’ї, а я готувала їх до Першого причастя. Вони дзвонили до мене, просили, щоб я допомогла, щоб забрала їх додому. Я пообіцяла їм, що зроблю це.

Спочатку прийомних дітей було троє, потім сестра забрала ще двох дітей, від яких мама відмовилась.

Із п’ятьма дітьми сестра Йосафата кілька років жила у Єпархіальному управлінні біля Владики Димитра (Григорака) єпископа Бучацького. За словами сестри, приміщення було зовсім непристосоване для дітей. Тому згодом за Єпархіальні кошти для родини придбали просторий будинок.

– Найстаршій донечці – 19. Вона вже студентка, вчиться у Тернополі. Приїжджає на вихідні та допомагає нам по господарству. – розповідає сестра Йосафата. – Троє старших дітей вже не живуть з нами. Вони приїжджають на вихідні.

Пішла за покликом серця

Сама сестра Йосафата родом з Луцька, на Тернопільщину вона приїхала на запрошення Владики Дмитра разом із іншими сестрами.

– Я пішла в монастир, коли мені було 15. – каже сестра. – Я маю катехитичну освіту та освіту соціального працівника. До дітей завжди тяжіла душа. І так дав Бог, що все життя із ними.

Сестра зізнається, що із дітьми буває нелегко, але коли є взаєморозуміння у сім’ї, життя в молитві та бажання спілкуватись – то будь-які труднощі під силу.

– Найважче було із першими дітьми, – говорить монахиня. – Я вчилась бути мамою, вони вчились: була наука для всіх. А тепер вже вони допомагають виховувати молодших.

Діти дружать між собою

– На початку було видно, що дітям бракує любові, – продовжує сестра Йосафата. – Вони ревнували мене до книжок, адже коли ми створили сім’ю, я ще сама була студенткою, а потім все владналось.

Кожен у сім’ї має свої обов’язки, а разом вони складаються у великий пазл.

– Діти дружні між собою, – каже жінка. – Молодші граються між собою, разом ходять до школи. В нас є чотири хлопчики і п’ять дівчаток. Ми справляємось.

Сестра Йосафата говорить, що сім’ю дуже підтримує церква. Від держави допомоги вистачає лише, якщо діти не хворіють.

– На одну дитину держава виділяє два прожиткових мінімуми в місяць. – говорить монахиня. – У дітей практично у кожного серйозні проблеми зі здоров’ям, тому буває важко. Але коли сім’я дружня – все під силу.

На запитання чи справляється одна людина зі стількома людьми сестра посміхається.

– Нас є багато, і кожен ще має свого Ангела-Хоронителя, який помагає нам, – каже вона.

Офіційне відкриття Будинку сімейного типу відбулось на початку вересня. Напередодні з міського бюджету виділили 35 тис. грн для купівлі побутової техніки в даний дитячий будинок сімейного типу. За ці кошти для діток придбали ноутбук, морозильну камеру та посудомийну машину.