Папа Франциск: дбання про літніх і молодь – це культура надії

Божа любов до людей не знає «відкинення». Вона вчиняє нас людянішими. Посилаючись на уривок з книги пророка Захарії під час ранкової Святої Меси у Ватикані, Папа наголосив на необхідності особливої турботи про дітей, молодь та літніх людей.

 

Божа любов до Свого народу є настільки великою, що навіть тоді, коли Вони Його залишили, зрадили, забули, Він їх не забуває. З Господньої любові, що є немов палаючий вогонь,  випливає обіцянка спасіння для кожного з нас.

У проповіді під час вранішньої Святої Меси в каплиці резиденції «Дім Святої Марти» у Ватикані, у понеділок 30 вересня 2019 р., Папа Франциск, посилаючись на уривок із старозавітної книги пророка Захарії, підкреслив необхідність виявляти особливу турботу дітьми, молоддю та літніми людьми , не нехтувати ними, бо вони не є продуктивними, бо це не є ознакою присутності Бога в сім’ї та суспільстві. У 8-му розділі книги пророка Захарії, серед іншого, читаємо: «Я спасу народ мій з країни сходу й заходу сонця… Вони будуть моїм народом, а я буду їхгнім Богом у правді й справедливості».

Святіший Отець наголосив, що в цьому уривку чітко бачимо «знаки присутності Бога» серед Свого народу, що вчиняє нас людянішими та зрілішими. Він зазначив, що йдеться про знаки достатку життя, що виявляється в дітях і похилих віком,  які оживають наше суспільство, наші сім’ї. Якщо народ піклується про дітей та літніх людей, розглядаючи їх як свій скарб, то це ознака присутності Бога і обіцянкою майбутнього.

Далі Папа застеріг від  так званої «культури відкинення», вказуючи, що коли про них забувають, цивілізації загрожує «демографічна зима», що в деяких країнах більше пенсіонерів, ніж працюючих людей, та забуття традицій, «що є запорукою майбутнього», його корінням і цілющими соками. Тоді «суспільство стає безплідним»,  кінець якого завжди сумний.

Однак, Господь бажає для Свого народу зовсім іншого: в осередку Його послання є «культура надії», представлена молодими й літніми, адже саме вони дають впевненість у виживанні країни, Батьківщини й Церкви.

На закінчення проповіді Святіший Отець згадав свій досвід у багатьох відвідуваних країнах світу, коли він бачив, як батьки підіймали вгору своїх дітей, щоб вони отримали папське благословення, як свої справжні «скарби», та наголосив, що Божа любов завжди сіє любов, вона ніколи не є «культурою відкинення».

Папа закликав парохів, щоб ввечері, роблячи іспит сумління, запитали себе самих, як вони поводились з дітьми та похилими віком людьми.