Коротка історія Вервиці

Вервиця- це молитовні роздуми над радісними, скорботними, славними та світлими таємницями життя Ісуса Христа і Марії. Заглиблюючись у ці таємниці, ми роздумуємо над власним життям. Роздуми над цими таємницями є водночас роздумами над Євангелієм.

Вервиця це не лише молитва; вона чудовий засіб освячення і духовного поступу, одна з найкращих шкіл доброчесності і життя християнського. Без сумніву, не можна наполегливо розважати таємниці життя Ісуса і Марії та не втілити у життя те, що з них будемо черпати. Як сказав Пій XII: “Душа почувається затишніше, коли йде дорогою, вказаною Ісусом і Його Матір’ю”. Марія наближається до нас, бере за руку і вчить жити так, як Вона Сама жила на землі коло Свого Сина. Ось у чому наука Вервиці та таємниця її успіху: вона “вводить нас в живий контакт з Ісусом через Серце Його Матері” (Іван Павло II).

Коротка історія Святої Вервиці

Молитва на Вервиці зародилася в глибоку давнину II століття. На Сході, у Сирії, християни, побудували перші монастирі, почали молитися там, нанизуючи сушені зернята ягід на шнурочки. Отож назва “вервиця” походить саме від слова “верв”, що означає “шнурок, мотузка”. 

В період середньовіччя Латинська Церква перейняла Вервицю від Східної Церкви. З цього часу за допомогою Вервиці той, хто молився на ній, отримував Божі ласки, прощення своїх гріхів, укріплювалися у вірі. 

Першими великим пропагандистом молитви на Вервиці був cв. Домінік (1170-1221). У Тулузі 1214 року перед ним з’явилася з Неба Матір Божа з трьома небесними дівами і попросила поширювати молитву на Вервиці поміж християнами. У XV столітті в Західній Європі, де молитва на Вервиці була майже забутою, бл. Алан де Рупе (1428-1475) допоміг відродити її. Пізніше місіонер cв. Людовік Гріньйон де Монфорт (1673-1716) у молитві на Вервиці доказав, що вона не тільки допомагає навертати і спасати людські душі силою молитов Отче наш і Богородице Діво, а є входженням у глибокі таїнства життя, смерті, і воскресіння і слави Ісуса Христа і Діви Марії. Він вважав, що Пречиста Діва Марія з усіх набожеств найбільше цінує Вервицю, бо через неї кожний християнин отримує прощення за провини, звільняється від гріха, прагнучи досконалості, зростає у ласці. Хто плаче, знаходить радість і спокій, хто в біді, – допомогу і розраду … 

Того, хто входить у світ Вервиці, не мучать сумніви та помисли, не захоплюють пристрасті. Диявол і плоть стають безсилими перед силою вінчальної молитви, яка рятує світ від катастрофи війни, стихійних лих і хвороб. Ця чудодійна молитва стає провидінням для молитвеника, допомагає йому доторкнутись серцем до одвічних тайн і небесних доброчеснот любові та миру.

У розповідях про св. Франциска згадується такий випадок: один молодий чернець ревно відмовляв cв. Вервицю щодня перед обідом. Одного разу він не зумів її вчасно відмовити. Щоб не порушувати своєї обітниці, він просив дозволу в настоятеля на запізнення до обідньої трапези і пішов до монастирської каплички. Настоятель, зауваживши, що хлопця досить довго немає, послав до каплички іншого брата. Зайшовши туди , він побачив, як молодого ченця Матір Божу та двох ангелів огортало дивовижне сайво. На кожне Богородице Діво… з уст молодого монаха виходила біла троянда, її підхоплювали ангели та оздоблювали нею корону на голові Пречистої Діви Марії…

Тому Вервицю називають ще Рожанцем, що в перекладі означає корона троянд (рож). Блаженний Алан де Рупе говорив, що Вервиця із 150 Богородице Діво є великою короною із білих троянд для Марії, а Вервиця із 16 Отче наш– малою короною із червоних троянд для Ісуса.

Через серце Матері Божої лине молитва на Святій Вервиці – пісня любові, таїнств життя Ісуса Христа і Марії, джерело освячення, духовного збагачення християнського життя. 

Молимось Вервицю так:

1.  Робимо  знак  хреста  і  говоримо:  «  В ім’я  Отця,  і  Сина,  і  Святого  Духа. Амінь»

2.  На  хрестику  вервиці  молимось Апостольский Символ віри: “ВІРУЮ в Бога…”

3.  На  великому  зернятку  молимось «Отче наш».

4.  На трьох малих  зернятках молимось «Радуйся,  Маріє…», після  «Слава Отцю,  і  Сину,  і Святому  Духу, якa була на початку  і нині,  і повсякчас,  і на віки вічні. Амінь.»

5.  Далі молимось таким чином: По  черзі  розважаємо  таємниці  з  тієї частини, яка відповідає  дню  тижня.  На кожну  десятку  зерняток  припадає одна таємниця.

На  великому  зернятку  молимось  один раз  «Отче  наш…»,  на  кожному  з десяти малих  зерняток  –  «Радуйся,  Маріє…» після  чого  додаємо  молитву  «Слава Отцю…». А також додаємо молитву:

О наш Ісусе, прости нам наші гріхи, врятуй від пекельного вогню, приведи всі душі до неба, а особливо ті, які найбільше потребують твого милосердя.

На закінчення розарієвої молитви можна прочитати молитву:

Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах наших не погордуй, а від бід захисти нас, Діво Преславна  і Благословенна. О, Володарко наша, Заступнице наша, Посереднице наша, Утішителько наша!  З Сином Своїм примири нас, Синові  Своєму доручи нас, Синові Своєму віддай нас. Амінь.

 

ТАЄМНИЦІ РОЗАРІЮ

Радісна частина (понеділок і субота)

1.        Благовіщення

2.        Відвідини Дівою Марією святої Єлизавети

3.        Різдво Христове

4.        Жертвування Ісуса у Храмі

5.        Віднайдення Ісуса Христа у храмі

 

Частина світла (четвер)

1.        Хрещення Ісуса Христа

2.        Весілля в Кані Галілейській

3.        Проповідування Ісуса

4.        Пре ображення Ісуса Христа

5.        Встановлення пресвятої Євхаристії.

 

Болісна частина (вівторок і п”ятниця)

1.        Молитва в Гетсиманському саду

2.        Бичування Ісуса

3.        Коронування терновою короною

4.        Хресна дорога

5.        Розп’яття і смерть Ісуса

 

Славна частина (середа і неділя)

1.        Воскресіння Ісуса Христа

2.        Вознесіння Ісуса Христа

3.        Зіслання Святого Духа

4.        Успіння і Внебовзяття Пресвятої Діви Марії

5.        Коронування Марії на царицю Неба і Землі

 

About The Author