Синод. Дванадцяте загальне зібрання: залишити в дебатах простір для Святого Духа
Церква покликана знову стати голосом волання народів і землі, вирушаючи від Євангелія. Лише тоді вона матиме місіонерське обличчя, наслідуючи милосердного самарянина, стаючи на захист найостанніших, не боячись виміру мучеництва, оскільки «краще померти за життя, ніж жити для смерті». У промовах, виголошених під час дванадцятого загального зібрання, прозвучав заклик залишити простір для креативності та щедрості Святого Духа, не обмежуючись виключно «функціоналістськими вирішеннями».
Більше співвідповідальності
Існування проблем є беззаперечним. Але Церква, як наголошувалося, покликана допомогти місцевому людові у зміцненні самопошани, запобігаючи впаданню у віктимну поведінку. Слід, натомість, допомагати людям почуватися співвідповідальними за свою долю. Тож вірні повинні домагатися своїх прав, як також відповідально сповняти обов’язки.
Вірні покликані розпізнавати цінність всіх створінь. Християнське покликання спонукає піклуватися про спільний дім, заохочуючи діяти як індивідуально, так і спільнотно й на глобальному рівні. В контексті об’єднання зусиль прозвучала пропозиція створення координаційного органу між науковцями й дослідниками, залучивши Папську Академію Наук. Заохочено посилювати зусилля у сфері виховання, як також запропоновано додати до канонічного права канон, що стосуватиметься християнських обов’язків щодо довкілля.
Спільноти без священиків
Наголошено на важливості того, щоб «з реалізмом» дивитися на становище громад, відвідуваних священиком лише один-два рази протягом року, які становлять 70%. Така ситуація, зокрема, спонукає вірних переходити до інших конфесій. Тож вселенська Церква не може залишатися байдужою, потрібні сміливі рішення, відкриті на голос Святого Духа. Фундаментальною залишається молитва, аби Господь посилав робітників на Свої ниви.
Місійність, що наслідує Ісусові кроки
За словами доповідачів, мусимо визнати, що сьогодні ослаб місіонерський запал, в той час як регіон дуже потребує місіонерів, які в контексті різних проблем, пов’язаних із соціальними лихами, залишаються єдиними, хто ще втішається повною довірою з боку місцевого населення. Наголошено на цінності внеску мандрівних місіонерських груп, що черпають натхнення з прикладу Ісуса, Який звіщав Добру новину, переходячи від села до села. Тож Церква повинна перейти від «консерваційного душпастирства» до «креативного». Адже чимало існуючих форм і структур є застарілими, в той час як ситуація вимагає нових форм служіння. Слід пам’ятати про те, що Євангеліє завжди містить в собі новизну.
Входити у щоденність людини
Зазначено, що Церква покликана входити у щоденність людини. Зокрема, згадано про мігрантів, які переїжджають до міст, вирвані з контексту свого походження. Таким чином, міста також є місцями місії та освячення. Це вимагає особливих форм душпастирства, в яких ключову роль відігравали б представники індіанців. Беручи до уваги важливість теми землі в Святому Письмі, наголошено на серйозності проблем, пов’язаних із вигнанням тубільних народів з їхніх територій. Водночас, захист прав тубільних народів включає також право на власну культуру та богослов’я.
Наприкінці засідання Отцям Синоду було представлено відеоролик про ініціативу корабля-лікарні «Папа Франциск», що несе Боже слово й медичну допомогу мешканцям узбережь Амазонки, до яких можна дістатися виключно водяним шляхом.
About The Author
