Важкі питання: чи допустиме штучне запліднення в такому випадку?

Якщо медикам вдасться досягнути того, щоб при штучному заплідненні не помирав і не був заморожений жоден ембріон, чи можна буде вважати його морально допустимим?

Навіть якщо штучне запліднення не буде супроводжуватись знищенням ембріонів, їх кріоконсервацією чи селекцією, його не можна буде назвати морально допустимим.

Відповідно до вчення Католицької Церкви, недопустимі будь-які способи зачаття, що заміняють подружній акт. Діти є плодом подружнього акту, взаємного і повного дарування у всіх аспектах: фізичному, психічному, духовному і моральному. В енцикліці «Mater et Magistra» Папа Іван ХХІІІ стверджує: «Передавання людського життя природа довірила особистому і свідомому акту, і, як така, вона є суб’єктом премудрих законів Бога, недоторканих і непорушних законів, які слід визнавати і дотримуватись. Тому не можна використовувати засоби і методи, які допустимі для передавання життя рослин і тварин».

Цими словами святий Папа хотів сказати, що ми – люди – не є витвором двох гамет, які пересікаються для запліднення, а є плодом двох людей, правдивим і істинним плодом їх любові. Ця любов виражається в подружньому акті повного взаємного дарування, в якому віддаються не лише плідні клітини. Недопустимо давати в чужі руки те, що є власним, інтимним та ексклюзивним актом чоловіка і жінки. Екстракорпоральне запліднення зводить акт зачаття до біологічного факту. Тим більше недопустимо припускати, щоб найбільш інтимний аспект людини став об’єктом комерції чи експерименту.

В якому ж випадку втручання в цей акт допустиме?

Лише в тому випадку, коли це втручання є сприянням подружньому акту, а не його заміною.

Звернемось до тексту Конгрегації науки віри «Donum Vitae»: «Медичне втручання поважає гідність людини, якщо воно скероване на сприяння подружньому акту, полегшуючи його здійснення або дозволяє йому досягнути своєї мети після того, як він був звершений в нормальний спосіб. Тому технічний засіб, який полегшує подружній акт або допомагає досягти його природної мети, є морально допустимим. Якщо ж навпаки, втручання заміняє собою подружній акт, тоді воно є морально недопустимим».

В інструкції Конгрегації науки віри щодо біоетики «Dignitas personae», крім цього йдеться: «Безумовно, допустимі ті втручання, які скеровані на усунення перешкод для природної плідності, як наприклад гормональне лікування безпліддя гонадного походження (статевих залоз), хірургічне лікування ендомітріозу, лікування непрохідності маткових труб або мікрохірургічне відновлення їх прохідності. Всі ці техніки можна розглядати як справжнє терапевтичне втручання тією мірою, якою, вирішивши проблему, що лежить в основі плідності, пара може звершувати подружні акти з прокреативним результатом без необхідності для медика безпосередньо втручатись в сам подружній акт. Жодна із перелічених технік не заміняє собою подружній акт. Лише він залишається достойним насправді відповідального дітонародження».