«Господь приходить до людини, щоб особисто взяти її за руку, навіть коли для неї немає виходу з певної ситуації», – Блаженніший Святослав

На цьому наголосив Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав у своїй проповіді до вірних у парафії Святого архистратига Михаїла на Троєщині, у Києві, у неділю, 3 листопада 2019 року.

Предстоятель зазначив, що Боже Слово завжди набирає якогось нового значення, бо щоразу по-іншому звучить для кожного з нас, так що видається, наче Всевишній промовляє до кожного з нас особисто.

«Сьогоднішнє євангельське читання описує нам Бога, який змилосердився над людиною, який стає людиною і плаче над нею людськими сльозами, який спішить взяти людину за руку, спішить до людини, щоб повернути їй втрачену надію», – зауважив проповідник щодо історії про те, як Ісус повернув життя юнакові. Хлопець був єдиним сином для жінки-вдови. Ба більше, для своєї матері він був сенсом життя та надією. Адже після його смерті вона була немовби викинутою з тогочасного суспільства, бо тоді жінки не мали прав і завжди належали якомусь мужчині. Однак до неї повернулася надії, тому що Ісус віддав їй сина.

«Господь приходить до людини для того, щоб взяти особисто її за руку навіть тоді, коли вона є мертвою, коли вона буцімто вважає, що для неї немає виходу з певної ситуації. Джерелом християнської надії для кожної людини є життєдайна Божа десниця», – підкреслив духовний лідер греко-католиків.

За його словами, Небесний Отець завжди переймається нашими бідами. Проте не варто забувати, що там, де є Бог, є надія.

«Слова про повернення втраченої надії по-особливому бринять у вухах українця сьогодні, зокрема для нас. Бо ми зараз служимо цю Літургію в приміщенні, яке самим своїм існуванням згадує тих синів України, над якими дотепер плаче українська мати. Тут є їхні фото, які показують очі синів України, що дивляться на нас з вічності. І тепер увесь світ питає нас: «Слухайте, ви там в Україні ще досі маєте надію?» – роздумував Глава УГКЦ.

І згодом додав: «Кожного разу, коли в мене хтось краде надію: якась людина, ворог (який бажає мені зла) чи навіть я сам у себе (коли грішу і своїм гріхом відмежовую себе від Бога – джерела життя), – тоді починаю жити у пастці смерті. У тих обставинах, навіть часом драматичних, Господь мене бачить і плаче разом зі мною. А тепер Він плаче разом з українською матір’ю. Проте Він не просто співчуває нам десь там на небесах… Ні. Він приходить до нас і бере за руку».

Варто зауважити, що Блаженніший Святослав звернувся до парафіян парафії Святого архистратига Михаїла на Троєщині та побажав їм відчути силу надії та радість у житті.

«Бог збирає людей у свою Церкву. Тож ми можемо віднайти християнську надію в сучасних обставинах і в сучасному світі, коли творимо справжню живу Церкву. Тому надія громади – бути справжньою живою Церквою. Бо Церква – це не храм, це не є щось земне і матеріальне, яке можна дати чи забрати. Церква – це люди, яких зібрав Господь, це люди, над якими Бог змилосердився, це люди, до яких Бог прийшов особисто і в Церкві зробив їх причасниками Своїх тіла і крові. Церква – спільнота людей, які носять у собі джерело власної надії, свого народу та світу», – заявив архиєрей.