Перший еквадорський мученик проголошений блаженним
«В Еквадорі проголошений блаженним отець Еміліо Москосо, священик-мученик Товариства Ісусового, що загинув 1897 року під час переслідування Католицької Церкви. Нехай же його приклад смиренного ченця, апостола молитви та вихователя молоді, підтримує наш шлях віри та християнського свідчення», – сказав Папа Франциск після проказування молитви «Ангел Господній» з вірними, зібраними на площі святого Петра у Ватикані в неділю 17 листопада, закликаючи привітати нового блаженного аплодисментами.
На небосхилі католицької Церкви в Еквадорі вже сіяють троє святих і один мучник, але священик-єзуїт Еміліо Москосо є першим мучеником цієї країни, зарахованим до лику блажних. Він був беатифікований у суботу 16 листопада 2019 року в місті Ріобамба, де віддав своє життя за віру. Беатифікаційну Святу Месу очолив кардинал Анджело Беччіу, Префект Конгрегації в справах святих, представляючи Главу Католицької Церкви.
Історичний контекст: антихристиянська ідеологія
Наприкінці ХІХ сторіччя католицька Церква в Еквадорі переживала драматичні роки. Насамперед з причини війни між Колумбією та Еквадором, а потім внаслідок Еквадорської ліберальної революції, що розпочалась 1895 року, коли під впливом антихристиянських ідеологій, уряд розпочав численні заходи, спрямовані проти Церкви, серед яких навіть скасування конкордату із Святим Престолом, та відкрите переслідування священиків і богопосвячених осіб.
Життя майбутнього блаженного
Еміліо Москосо народився 21 квітня 1846 року в дуже побожній, багатодітній сім’ї, в якій було 13 дітей. Крім Еміліо, що став священиком, ще чотири його рідні сестри стали черницями. Батьки бажали, щоб Еміліо став адвокатом і він розпочав навчання на юридичному факультеті рідного міста Квенка. Він відчував покликання до священства та бажав вступити до Ордену Єзуїтів. Батьки спочатку наполягали, щоб Еміліо продовжував навчання, але потім поблагословили його святе прагнення. Юнак залишив навчання в університеті і вступив до Товариства Ісусового. Після ієрейських свячень 1876 року він виконував священиче служіння в Іспанії та Перу, а згодом повернувся до рідної країни, ставши викладачем кількох колегій отців-єзуїтів, а потім ректором колегії в Ріобамба.
О. Еміліо – мученик, апостол мужності
Надзвичайно скромний і сором’язливий за характером, спокійний і лагідний, але одночасно, сповнений надзвичайної духовної сили та внутрішньої радості, о. Еміліо був прикладом та духовним провідником численних молодих людей, духовно й морально підтримуючи співбратів у найважчі хвилини переслідувань.
Протягом короткого часу після посатку ліберальної революції були заарештовані єпископи, зазнали профанації храми, богопосвячені особи були ув’язнені, а миряни зазнавали жорстоких переслідувань тільки тому, що були практикуючими християнами. Опинились у в’язниці також і його співбрати-єзуїти, але тієї ночі о. Еміліо не було вдома. Через декілька днів, коли о. Еміліо Москосо молився з вервицею в одній руці й розп’яттям у другій, його розстріляли. Але його смерті не було достатньо для сліпої ненависті проти віри, тіло мученика жостоко катували та виставили на прилюдне висміювання. Храм осквернили та зруйнували, а монастир спалили.
«Новий блаженний пропонує сьогоднішньому суспільству знаменне послання віри, – сказав кардинал Анджело Беччіу, –до кінця життя послідовно засвідчивши актуальність любові Христа, Який першим нас полюбив, віддавши за нас Своє життя, щоб також і ми йшли тим самим шляхом». Шляхом, що святістю для всіх і з усіма.
About The Author
