30-річчя візиту Горбачова до Ватикану: вирішувалася доля світу

Горбачов знав, що Іван Павло ІІ змінює хід історії, а Папа усвідомлював, що саме цей радянський лідер може забезпечити мирний хід поточних змін, стримати Червону армію від інтеграції в країни, які виходять з-під контролю Москви. Цими категоріями Бернар Лекомте сприймає важливість історичного візиту Горбачова до Ватикану. 1 грудня минула 30-та річниця.

Перш ніж Лекомте потрапив до Ватикану як кореспондент французьких ЗМІ, він був одним з найкращих експертів Центральної та Східної Європи. З цього погляду він також сприймав аудієнцію Горбачова з Папою. Він нагадує, що Іван Павло II радикально змінив ватиканську «Остполітік». Спираючись на досвід, набутий у Польщі, він дотримувався простого правила: «з комуністами не ведуть переговорів», і завдяки цьому переміг. Горбачов ніколи не цікавився релігією. Її значення він відкрив лише у 1988 році, коли Росія святкувала 1000-річчя хрещення. Саме з цієї нагоди Іван Павло II запросив Горбачова до Ватикану, – пригадує Бернар Лекомте.

«Наприкінці їхньої розмови, яка тривала 80 хвилин, дуже інтенсивна зустріч віч-на-віч, Горбачов вийшов усміхнений, запевняючи, що сталося щось надзвичайне. Іван Павло ІІ також був задоволений. Виявилося, що ці двоє слов’ян знайшли спільну мову, спільні цінності, – каже Бернар Лекомте. – Іван Павло ІІ давно закликав Європу дихати двома своїми легенями. Горбачов взявся за цю ж тему. Він хотів, щоб усі європейці разом відкрили власну культуру, спільне минуле та спільне майбутнє. Він хотів, щоб Європа зрозуміла, що нам не потрібна Америка, її імперіалізм, як говорив, щоб разом творити спільну історію. Ця ідея єдності континенту зблизила їх, свідомість, що Європа має свою культуру і що саме на цій основі мають будувати своє майбутнє».