Важкі питання: День святого Валентина

Запитання: Що саме святкують католики в День святого Валентина?

Відповідь: 14 лютого, в день, який багато хто називає Днем святого Валентина, католики римського обряду відзначають літургійний спогад покровителів Європи – свв. Кирила і Методія. У літургічному календарі також відзначається так званий факультативний спогад св. Валентина. Особа цього святого, святого нерозділеної Церкви, що жив у ІІІ ст., досить загадкова, оповита різними легендами. У різних місцях його вшановують віруючі як мученика, чудотворця і навіть покровителя тварин, покровителя плантацій цитрусових і покровителя хворих епілепсією.

Значна частина відомостей про св. Валентина, які нам відомі, з’явилася лише на початку XVII ст. Перші свідчення про св. Валентина містяться в Мартиролозі, який приписують св. Єроніму. Йдеться про своєрідний календар Вселенської Церкви, що складений у період між 431 і 450 рр.

Ось найбільш вірогідні та єдині відомості про св. Валентина. У християнській спільноті міста Терні в Умбрії відзначається спогад про св. Валентина. Немає сумніву в тому, що вшанування цього святого в місті Терні має давнє коріння. На його гробниці вже у IV ст. збудували храм, який потім кілька разів знищували і знову відбудовували. У середньовіччі ця церква, базиліка св. Валентина, була ввірена монахам-бенедиктинцям, які потім її покинули і базиліка була занедбаною аж до 1605 р. Тоді єпископ Джованні Антоніо Онораті, учень Цезаря Баронія, організував археологічні розкопки для пошуку гробниці св. Валентина. Потім він збудував нову базиліку, яку ввірили братам-кармелітам. Цікаво, що за три роки до цієї ініціативи Шекспір згадує про св. Валентина у своєму Гамлеті.

Разом із описаною версією із Мартиролога св. Єроніма існують і паралельні спогади, засвідченні в джерелах, а саме в так званих «Страстях Маріо, Марфи, Аудіфакса і Авакума». Цей текст виглядає досить фантастичним, тому відомості про св. Валентина, що містяться в ньому, історики вважають недостатньо вірогідними. У ньому розповідається про християн – Маріо і Марфу зі сходу, які прибули в паломництво в Рим разом зі своїми дітьми – Аудіфаксом і Авакумом. Їх убили в часі переслідувань Клавдія Готського. Це 268-270 рр. Разом із названими мучениками схопили і пресвітера Валентина, йдеться в цьому тексті. Він відмовився поклонитися поганським богам. Св. Валентин навернув у християнство свого тюремного сторожа, зціливши від сліпоти його дочку. Потім пресвітера Валентина обезголовили. Це сталося 14 лютого на вул. Фламінья, а його тіло римська Матрона Савенілла поховала на місті смерті, тобто на другій версті вул. Фламінья.

Так звана Порта Фламінья, що відкриває цю вулицю в самому центрі Риму, свого часу називалася в честь св. Валентина. Тоді як Терні, місце, де, як вважається, є гробниця св. Валентина, згідно з Мартирологом св. Єроніма, це 64 верста тієї ж вул. Фламінья. Обидві версії про св. Валентина з Терні та з Риму можна підтвердити археологічними знахідками. Тому багато хто ототожнює Валентина з Терні та Валентина з Риму. Однак францисканський географ минулого століття Агостіно Аморе стверджував, що св. Валентина, похованого в Римі, треба ідентифікувати не з пресвітером, а зі знатним римлянином, який профінансував будову базиліки Папи Юлія. Про цього Валентина згадують джерела VI ст., які заперечують його статус мученика. Але й цим полеміка довкола ідентичності св. Валентина не обмежується. У кінці ХІХ ст. археолог Ораціо Маруччі припустив, що існували два Валентини: один – римський, другий – тернійський. І нарешті, згідно з найновішими і найбільш поширеними версіями, є один св. Валентин. Він народився в Терні, а помер мученицькою смертю в Римі, де його і поховали. Ця теорія підтверджується монументальним надписом на честь св. Валентина, який зробив Папа Дамас.

У будь-якому випадку вшанування святого мученика Валентина поширилося всією вулицею Фламінья: від Риму до Терні, з’єднавши ці два місця в один культ, що дійшов до наших днів.

Що стосується св. Валентина, покровителя закоханих, то ця традиція виникла порівняно недавно, тільки в XVII ст., і вона базується на непідтверджених джерелами легендах, що розповідають про те, що св. Валентин був вибраний єпископом у 27 років і здійснював чудеса для подруж, що переживали кризу стосунків, або для закоханих, що стикалися з перешкодами і не могли одружитися.