Молитва долає всі відстані. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн

Учора в Україні продовжили карантин через поширення коронавірусу до 24 квітня. Водночас Великдень цьогоріч припадає на 19 квітня. Про те, чи слід готувати святковий кошик, як сповідатися та причащатися напередодні свят і не наражати на небезпеку священників, Tvoemisto.tv розпитало у єпископа Львівської архиєпархії УГКЦ, владики Володимира Груци. 

Як правильно дотримуватися посту в період карантину?

Звичайно, коли люди перебувають на карантині, то вони дещо обмежені у своїх можливостях. Навіть у тому ж споживанні їжі: їдять те, що мають. Не має навіть поставати питання йти на вулицю і шукати інгредієнти для пісних страв, водночас наражаючи себе на небезпеку.

Так, у церкві є загальні приписи, про які ми повідомляємо людей, однак цей період дає певні поблажливі моменти. Важливіше все ж під час посту покласти акцент на молитву, простягнути руку ближньому та старшій людині. Суть посту – не в обмеженні в їжі, адже найперше це час, щоби почути голос Бога, який промовляє тихо.

Як бути з Великоднем: чи потрібно готувати святковий кошик та йти з ним до церкви?

Великодня ніхто не скасовує, бо Христос воскрес раз і назавжди, ніхто та ніщо не може цього змінити. Це істотний момент. Інше – те, що ми маємо дуже гарні традиції освячувати великодні кошики. Тут є кілька можливостей. Підготувати кошик і принести до храму для освячення. Але страви не заносити всередину, а бути на подвір’ї біля храму. Тоді, коли ми перебуваємо на певній дистанції один від одного, священник зможе всіх поблагословити.

Хто залишається вдома, то теж може зробити святковий кошик та ділитися пасхальною радістю. Ми ж маємо зараз дуже багато засобів комунікації. Зокрема, онлайн-трансляції з різних храмів, де будуть благословення великодніх страв.

Передусім, і це варто пам’ятати, благословляє і освячує страви молитва. А хто має вдома свячену воду, може покропити самостійно. Та якщо не маєте, то будьте певні, що страви будуть благословенні через молитву, яка долає будь-які віддалі.

Яким чином можуть організувати доступ до плащаниці?

Храми будуть відкриті і плащаниця також буде викладена, але і тут нагадаю про стандарти та обмежувальні заходи, що діють у період карантину. Зокрема, йдеться про те, щоби зберігати дистанцію, насамперед, та уникати скупчення людей. Плащаницю також не радять цілувати, просто підійти і зробити поклін, віддати таким чином вшанування. Бог нас найкраще розуміє.

Великодню сповідь переносять на час, коли закінчиться карантин?

Зараз більшість храмів є відкритими, є черговий священник, хоча богослужіння проводять без людей. Протягом дня можна прийти і приступити до Святої сповіді, дбаючи про свою і священника безпеку. Коли йдеться про питання Великодньої сповіді, на що ми кладемо обов’язок, то так, її треба зробити тоді, коли закінчиться карантин.

Ми не маємо робити з Бога бухгалтера, ставити певні часові межі, тим більше, що в храмах сповіді є протягом усього року. Незалежно від карантину, завжди є можливість сповіді.

А чи може сповідь відбуватися в режимі онлайн? Чи це правильно?

Єдине, чому сповідь не може відбуватися онлайн, тому що вона зобов’язує до таємниці. А тут є небезпека порушення цієї таємниці. Тому сповідь онлайн чи по телефону неможлива.

Ще один момент, коли, уявімо собі, людина перебуває в такій ситуації, що не має фізичного доступу до священника. У такому разі є пасторальний підхід, який називається досконалий жаль: людина пояснює Богові свою ситуацію і щиро шкодує за свої гріхи.

Як тоді бути зі Святим Причастям?

Ми заохочуємо людей до богослужінь онлайн, а як з причастям? Із прийняттям Причастя така ж ситуація. Є духовне Святе Причастя. Коли приходить цей момент в богослужінні, людина промовляє про себе до Бога, що вона не може бути фізично в храмі, але просить духовний спосіб прийти до її серця.

Як радите святкувати Великдень – наодинці чи з родинами? І чи варто ходити в гості в цей час?

Зараз дуже багато говорять про програму «Великдень вдома». Якщо сім’я велика, і всі живуть під одним дахом, то вони й так будуть проводити Великдень разом, і це правильно. Такі великі свята – сімейні. Я розумію наші традиції у відвідинах один одного, але треба відвідати рідних, що на цвинтарі, побути на свіжому повітрі. Знову ж це не треба перетворювати у скупчення людей, але по одному помолитися можна.

Треба гарантувати безпеку собі й іншим людям. Нині маємо засоби зв’язку, можемо телефонувати рідним і виходити на відеозв’язок. Ізоляція чи карантин – це не означає самотність.

Як бути священникам у період карантину, як себе убезпечувати?

У таких надзвичайних умовах слід пам’ятати про обмежувальні заходи, що діють в місті та в усій країні, і не наражати себе зайвий раз на небезпеку. І, коли людина перебуває на самоізоляції через хворобу, то тут діє якраз цей спосіб досконалого жалю для сповіді. А люди, що мають інші хвороби, можуть покликати священника, і він їх відвідає.

Покликання священника у будь-який час – це молитва. Не менеджмент, не адміністрування чи сервіс. Кожен наш священник звершує своє покликання молячись, хоч би про які часи йшлося.

Ольга Коваль