Отець Канталамесса: якщо зупиниться надія, то зупиниться все

Під час своєї третьої проповіді з нагоди Чотиридесятниці, записаної в каплиці Redemptoris Mater ватиканського Апостольського палацу, о. Раньєро Канталамесса, проповідник Папського Дому, заохотив застановитись над постаттю Пречистої Діви Марії, Яка стояла біла хреста Ісуса, подаючи нам приклад надії.

“При хресті Ісуса стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина” (Ів. 19, 25), – над цими біблійними словами з Євангелії від святого Івана запропонував роздумати о. Раньєро Канталамесса, проповідник Папського Дому, під час своєї третьої великопосної проповіді, записаної у Ватикані для Папи та працівників Римської Курії.

Марія не втікає з Голготи

Як зазначив на початку проповіді о. Раньєро, Пречиста Діва Марія разом з іншими жінками, були присутні на Голготі. Однак, Вона – матір засудженого. Їй довелося бачити тортури та приниження, які переніс Її Син, а тепер ще й розп’яття. Христос простив тим, які Його розпинали і цього ж очікував від Своєї матері. Події на Голготі були для Неї справжнім випробуванням: Ісус був спокушуваний дияволом у пустині, а Вона пережила спокушування при хресті Ісуса.

Марія вірила, що Ісус є Божим Сином, однак, під хрестом бачить, що Він не реагує, аби звільнитись від страждань. В цій ситуації Вона мовчить. По-людськи, Вона мала всі причини, щоб викрикнути до Бога, промовивши: “Ти мене обманув!” І втекти з Голготи, покинути це місце страждань… Натомість, вона залишається, в мовчанці залишається під хрестом, стаючи у свій спосіб мученицею за віру та свідком найбільшої довіри до Бога.

Приклад для наслідування

На Голготі Пресвята Богородиця єдналась із хрестом свого Сина, будучи “всередині” Його страждань. Якщо Марія є образом, відблиском та прикладом для Церкви, то що Святий Дух бажає сказати Церкві розповіддю про те, що Марія залишилась біля хреста Ісуса? Відповідаючи на це запитання, проповідник Папського Дому зазначив, що цією поведінкою Пречистої Діви Марії Святий Дух бажає підкреслити, якою повинна бути поведінка християнина кожного дня, а саме, що віруюча людина повинна наслідувати Марію, тобто бути біля Неї при хресті Спасителя, за прикладом того учня, якого любив Ісус та який в той момент був разом з Богородицею на горі страждань.

Бути при хресті Ісуса

Отець-проповідник наголосив, що необхідно відрізняти “бути при хресті” і “бути при хресті Ісуса”. “Не достатньо бути при хресті, тобто у стражданні, перебувати у ньому також мовчазно. Це вже здається героїчною справою, проте, воно не є найважливішим. А навіть воно може бути нічим. Вирішальною річчю є бути при хресті Ісуса. Важливим є не саме терпіння, але страждання Христа. Не страждати, але вірити та приймати на себе терпіння Христа. Перша річ – це віра. Найбільшим ділом Марії під хрестом була Її віра, яка була ще значно більшою, ніж Її страждання”, – підсумував проповідник.

Віра, очищена стражданням

За словами о. Канталамесси, насправді вірити в хрест Христовий – це взяти на себе свій власний хрест та йти за Ісусом; це бути учасником Його страстей, але приймаючи їх не пасивно, але переживаючи активно, в єдності із Ним. Віра в хрест Ісуса, аби бути автентичною, потребує перейти через терпіння. Страждання єднає християнина з хрестом Ісуса, воно є, немовби, каналом, дверима до хреста Спасителя; не є чимось паралельним до віри, але об’єднаним із нею.

Марія – Матір надії

Далі о. Раньєро розпочинає іншу тему, тему християнської надії. На його переконання, святий євангелист Іван, говорячи про хрест Христа, не має на увазі лише один конкретний момент на Голготі, але й час прославлення та тріумфу. “На Голготі Марія, отже, розділила із Сином не лише смерть, але першість воскресіння. Образ Марії у підніжжя хреста, де бачимо Її сумною, зажуреною, заплаканою, як оспівує Stabat Mater, тобто лише у болях, не був би повноцінним. На Голготі Вона не є лише “Матір’ю болів” але також Матір’ю надії, Mater spei, як Її називає Церква”, – зазначив проповідник Папського Дому.

Особливістю Пречистої Діви Марії є, власне, Її надія, адже Вона надіється на Господа всупереч всілякій надії: Вона повірила, що Бог здатний воскресити Її Сина навіть з мертвих. “Подібно, як Марія була при хресті Ісуса, так само й Церква покликана стояти при розп’ятих в наш час: бідних, страждаючих, упокорених та скривджених. І стояти з надією! Замало співстраждати в їхніх болях або навіть намагатися їх полегшити. Цього замало. Це можуть зробити всі, навіть ті, хто не знає воскресіння. Церква повинна давати надію, звіщаючи, що страждання не є абсурдними, але мають сенс, бо буде воскресіння з мертвих. Церква повинна давати рації для надії, яка є в ній”, – наголосив о. Канталамесса.

Без надії зупиниться все

За словами проповідника, надія є надзвичайно важливою, подібною до кисню, необхідною для життя кожної людини та для всієї Церкви. Вона є однією із трьох богословських чеснот: віра, надія та любов. Вдаючись до мальовничого опису поета, Шарля Пеґу, проповідник наголосив, що помиляються ті, які вважають, що дві старші “сестри”, – віра та любов, – ведуть за руки молодшу – “надію”. Це надія “тягне” віру та любов, бо якщо зупиниться надія, то зупиниться все. Ми повинні, як заохочує вищезгаданий поет, бути “співучасниками тієї дитини-надії”, тобто, завжди надіятись, не втрачати надії аж до кінця, незважаючи ні на що!

“Вітай, о Мати Милосердя, Матір Бога і Матір прощення, Мати Надії і Мати благодаті, Матір, сповнена святої веселості, о Маріє!” – цими словами стародавнього марійського гімну  о.  Раньєро Канталамесса закінчив свою проповідь.